У Ритова під час арешту вилучили понад 300 тисяч рублів (на ці гроші в 1978 році можна придбати, наприклад, 50 однокімнатних кооперативних квартир). Справа швидко пішла до суду, через місяць після вироку був призначений розстріл. Досвідчені слідчі і зараз вважають, що тоді «рибна мафія» не пробачила Ритову зради» [228]. І знову питання: якщо героїчний Юрій Володимирович Андропов разом з Генеральною прокуратурою розтрощив «рибну мафію», як вона могла зберегти сили, аби помститися Ритову, «зрада» якого полягала в тому, що він давав свідчення на дуже впливових посадовців? Чи «мафія безсмертна»?

А ми закарбуємо собі у пам’яті: по-перше, суд над Ритовим і компанією завершився у 1979 році, а 1980-го незручного для Андропова, Громико, Устинова та інших членів цього угруповання Олексія Косигіна було вигнано з усіх посад «за станом здоров’я»; по-друге – Ішков, на якого полював Андропов, теж був старим другом Брежнєва. Правда, цікаво? І «Бавовняна», і «Рибна», і «Сочинсько-краснодарська» справи – усі вони об’єктивно спрямовані на найближче оточення «дорогого Леоніда Ілліча».

А ось вам Грузія. «У благословенні для тіньового бізнесу сімдесяті роки саме грузинські цеховики були визнаними лідерами в підпільному виробництві. На території Грузії вироблялися навіть такі складні для нелегального виробництва товари, як запчастини для автомобілів» [229].

Із Грузії потоком йшли у міста СРСР спеції та кросівки, джинси та вина, фрукти та поліетиленові пакети з логотипом «Marlboro». І жодної «Фруктової» мафії КДБ в Грузії не помічало, так само, як і «Джинсової». А чому? Бо першим секретарем компартії Грузії був Едуард Шеварднадзе, приятель Андропова.

Про те, як продавалися посади в Азербайджані, я уже писав. Керував Азербайджаном генерал-майор КДБ Гейдар Алієв. Керував: «…як родина Гамбіно – портом Нью-Йорка. Каспійська ікряна мафія, сумгаїтська нафтова мафія, фруктово-овочева мафія, бавовняна мафія, митно-транспортна мафія – усі вони перед ним звітували, збагачували його, схилялися перед ним» [230].

З іменем Алієва нерозривно пов’язано «Нахічеванський клан» при владі в радянському Азербайджані. От ще одна характеристика влади Алієва на батьківщині найякіснішої в СРСР нафти та дешевого портвейну «Агдам»: «За тринадцять років керівництва республікою Гейдар Алієв зумів розмістити безліч своїх родичів і земляків на найважливіші посади – як в органах держуправління, так і в сферах економіки, культури і освіти. Ідеологічний фактор при цьому ролі не грав, вірніше, грав роль не фактор формальної комуністичної ідеології, а фактор реальної ідеології – ідеології відданості Г. Алієву і згоди з існуючими порядками» [231].