Голову колгоспу треба гнати у три шиї і десь шукати толкового менеджера. А парторга куди подінеш? І, до речі, з 300 колгоспників треба залишити на роботі тридцять. Решту – на вулицю. Але тоді буде проти Комуністична партія – повториться історія з експериментом Худенка. Та й 30 гарних робітників знайти – проблема. Бо за 50 років існування колгоспної системи селяни працювати відівчилися, зате пиячити – ого-го як. Почухає наш канадець потилицю, порахує скільки потрібно вкласти у той колгосп власних коштів і скаже: ні, на ці гроші я краще в Канаді землі прикуплю. Бо він не альтруїст, не роздаванням милостині займається, а – капіталовкладеннями з метою отримання якомога більшого прибутку.

Так що товариш Андропов був веселим оптимістом, знаєте. Те, що його ідеї межували з навіженістю, свідчить подальша доля Перебудови уже за часів Горбачова. Нею керували «пташенята гнізда андропового» – той таки Рижков, той таки Долгіх, той таки Яковлєв, але ні підприємств з участю іноземного капіталу, ні виходу на фондові ринки, ні інших подібних реформ не відбулося. І не могло. Бо не можна бути «наполовину вагітним».

У нас люблять порівнювати Перебудову Андропова-Горбачова з реформами в Китаї. Дехто навіть стверджує, що китайці запозичили свої реформи у Андропова. Та що там – сам колишній лідер КНР і наступник Ден Сяпопіна – Цзян Цземінь у своїх інтерв’ю стверджував, що його країна пішла «андроповським шляхом». Це абсолютна нісенітниця.

Окрім допуску китайцями на свою територію іноземних компаній та інвесторів, спільного було мало. Але в тім-то й суть, що КНР міг це робити, а СРСР в умовах протистояння зі США та країнами НАТО – ні. Більше того, найбільшим інвестором у Китай були саме американці, бо їм було вигідне посилення Пекіна в піку Москві.

Андропов, Горбачов, Рижков, Абалкін, Романов та інші, може, і красиві плани розробляли, але ті плани мали маленький недолік: реалізувати їх було неможливо. А тут ще й тотальний спротив партійно-радянської бюрократії, яка торпедувала будь-що нове. Ось вам уся історія, мов на долоні. Після створення Економічного відділу ЦК КПСС, робота закипіла, мов кров у жилах Михайла Івановича Калініна перед тринадцятирічною балеринкою. Дивимося й милуємося.

15 грудня 1982 року Рада Міністрів СРСР доручила Держплану СРСР підготувати «пропозиції щодо подальшого розширення господарської самостійності підприємств і об’єднань та посилення їхньої відповідальності за результати роботи». 12 лютого 1983 року голова Держплану СРСР Микола Байбаков спрямував голові Ради міністрів Миколі Тихонову «Тези доповіді про розширення господарської самостійності промислових об’єднань і підприємств і підвищення їхньої відповідальності за результати господарської діяльності». 5 травня пропозиції Держплану було розглянуто на нараді в Раді Міністрів СРСР. Нарада висловила рекомендації щодо подальшої доробки цих пропозицій. 14 червня ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про проведення економічного експерименту в низці міністерств щодо розширення господарської самостійності в плануванні і господарської діяльності та щодо посилення відповідальності за результати своєї роботи».