Але незважаючи на абсолютну відсутність реальних показників та наявність реальних провалів, Горбачов стрімко йшов угору. У 40 років він стає членом ЦК КПРС. У 42 – кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС.

У пізні роки й зараз він розповідає, що заступництво йому надавав Андропов. Це не зовсім так. Першими його заступниками, як стверджують незалежні дослідники, були Суслов і Громико. Але очевидно, не надто вигідно цих послідовних і ортодоксальних «сталіністів» мати за «хрещених батьків», тому з числа «янголів-охоронців» вони якось випали. Але є свідчення того, що Михайло Сергійович захоплювався Сусловим і навіть регулярно надсилав йому зі свого Ставрополя подарунки. Істина однак у тому, що якийсь період, у 70-ті роки, Горбачов примудрявся одночасно дружити і з Сусловим, і з Андроповим, хоча ті між собою ворогували.

«Ласкаве теля дві матки ссе, а буйне – жодної», – каже українська приказка. А Михайло Суслов у ті роки був фактично другою людиною в державі. Син Андрія Громика Анатолій розповідає про те, як Горбачов «ублажав» всемогутнього «сірого кардинала»: «Суслов, вирушаючи на відпочинок, часом навідувався до Ставрополя. І одного разу, під час чергового візиту, як розповідають, місцеве партійне керівництво, в тому числі й Горбачов, запросили і показали йому. . музей життя і діяльності Михайла Андрійовича Суслова. Дідуган дав слабину, розчулився і відплатив Горбачову добром» [237].

Письменник помиляється в одному: Суслов знав Горбачова і допомагав йому задовго до випадку з землянкою. А стався він 1978 року – чудова нагода для підлабузництва: Ставрополь мав отримати орден Жовтневої Революції. Михайло Сергійович запросив високого покровителя для вручення нагороди і влаштував воістину казковий, королівський прийом. Разом із Сусловим приїздила його донька – Майя Михайлівна. Використавши привід – день її народження, Горбачов підніс їй коштовні сувеніри, перед відльотом до літака поклали і подарунки для онука Суслова – рушницю для підводного полювання та шкіряну куртку. І о, диво – саме після цього Горбачова забрали до столиці. Тут для молодого партфункціонера вдало розташувалися зірки на небі та під зірками кремлівських башт. Не минуло двох місяців від часу відвідин Сусловим Ставрополя, як у Москві помер один з покровителів Горбачова – Федір Кулаков.

Існує версія, що перед смертю він назвав своєму другові Брежнєву ім’я свого наступника на посаді секретаря ЦК КПРС з питань сільського господарства і ним був саме «Горбі». Це неправда. Правдива, таємна історія полягає в тому, що вже навесні 1978 року Горбачов свого благодійника зрадив. У західній пресі з 1977 року почали друкувати матеріали, в яких Федора Давидовича Кулакова називали ймовірним наступником Брежнєва. Ці матеріали «доброзичливці» (перший – Андропов) клали на стіл генсеку. Відтак між старими друзями стосунки спочатку похолоднішали, а на квітень між ними узагалі пробігла чорна кішка. Кулаков поступово потрапив у опалу. Дійшло до того, що 4 липня 1978 року на пленумі ЦК КПРС його було піддано нищівній критиці за незадовільний стан сільського господарства, що зіграло вирішальну роль у наглій смерті від серцевого нападу наймолодшого після Григорія Романова члена Політбюро – через два тижні після пленуму. «Горбачов про це дізнався і почав поступово дистанціюватися від колишнього покровителя: аби не запідозрили і його. Недаремно в листопаді 1978 року, після смерті Кулакова, на бесіді у Черненка перед висуненням на пост секретаря ЦК по сільському господарству Михайло Сергійович про всяк випадок наголосив: «Ви знаєте, Костянтине Устиновичу, з Кулаковим ми останнім часом багато сперечалися» (там само). За два місяці по смерті Кулакова, 17 вересня 1978 на станції Мінеральні Води відбулася «зустріч чотирьох генсеків», як її пізніше охрестили історики. Леонід Брежнєв у супроводі наперсника та опікуна Костянтина Черненка, – вони були проїздом до Баку; Перший секретар Ставропільського крайкому Михайло Горбачов та Юрій Андропов, який перебував у «вотчині» Горбачова на відпочинку.