Вплив Черчилля і по сьогодні відчувається, навіть далеко поза Європою. І чимало хто скаже — на краще.

120 Відсутні завжди неправі.

Розділ 21

Творець сучасного Близького Сходу

У дні свого зеніту прогулянкова яхта «Крістіна» була найбільш показним та пишним, якщо не вкрай вульгарним, особистим судном, що будь-коли плавало морями. На її стінах — роботи імпресіоністів, у басейні — живі омари, оббивка барних стільчиків — зі старанно зібраної шкіри крайньої плоті китів. Та з-поміж усіх екзотичних забаганок, зібраних тут Арістотелем Онассісом, найважливішими були її гості — спіймані у шовкове павутиння метелики.

На борту бували Мерілін Монро і Френк Сінатра, Елізабет Тейлор і Річард Бартон — усі рум’янилися, піднімали келихи біля її поруччя і вилежувались на шезлонгах, перш ніж розбігтись по каютах, аби пошепотітись про чужі подружні перепалки. Та серед усіх суперзірок світового масштабу, яких збирав Арі, була одна, чиє сяйво засліпило решту; і вранці 11 квітня 1961 року у нього був доказ своєї слави.

Білий корпус яхти «Крістіна», що мала жовті труби, — а насправді перероблене канадське військово-морське судно, що брало участь у висадці в Нормандії, — сунув рікою Гудзон, аби пришвартуватись на 79-й вулиці. Яхту вітав цілий водний фестиваль: вибуховими гудками лайнерів та більш скромними — буксирних човнів — і радісними бризками з-під нью-йоркського пожежного човна. Ось як відзначали прибуття найпопулярнішого британця в Америці (до «Бітлз» залишалося ще кілька років).

Час уже хилився до обіду. За допомогою двох дужих служників 86-річний Вінстон Черчилль пересувався палубою. Він пережив іще один невеликий удар; та й зуби були вже не ті. Проте обличчя херувимське, як завжди. Сльозливі очі блищать, і плямистий метелик пов’язано навколо шиї. Він обстукав відполірований борт тим самим ціпком із золотим верхом, який подарував йому Едуард VII на весілля у 1908 році, і від перспективи перекусити й освіжитися краплиною чогось міцненького у ньому замерехтів старий добрий ентузіазм.

Так, іноді спілкування з Онассісом давалося йому не зовсім легко, із цим уродженцем Смирни, морським магнатом, із його балачками про тих «сучих синів», що втручалися у справи його казино. Та Черчиллю це вже не так і надокучало. У 1911 році він зніс шеститижневе плавання із Гарольдом Асквітом до Середземномор’я, казали, він дуже бурчав, що довелося оглянути забагато древніх руїн. Онассіс принаймні не змушував його червоніти через відносно слабку обізнаність у класичних науках.