Вінстон Черчилль був одним із прародителів сучасного Близького Сходу. Й існує принаймні один привід вважати, що саме він посприяв утворенню політичної зони лиха № 1 у світі, а згодом вклав цю переповнену чашу клопотів, наче запалену шашку, в руки Америці. А саме: Джон Ф. Кеннеді першим надав американські гарантії безпеки Ізраїлю. Знайдеться чимало тих, хто звинувачуватиме британців — і Черчилля першим з-поміж них — за надання тієї території, через яке виникла необхідність у тих гарантіях. Та чи була в тому його вина? А якщо ні, то кого звинувачувати?

Коли я пишу ці рядки, Ізраїль бомбардує позиції арабів у секторі Гази; Хамас відповідає ракетним вогнем; смертельних випадків у Сирії дедалі більше; фанатики-фундаменталісти захоплюють численні території Північного Іраку. Відбитки пальців Черчилля можна знайти по всій карті.

Погляньте на мапу Йорданії — що ви бачите? Особливістю є той дивний трикутний 400-мильний клин від Саудівської Аравії у сучасну Йорданію. Дехто каже, цей географічний факт бере початок на одному з Черчиллевих п’янких ланчів і по сьогодні зветься «Вінстонівська гикавка». Невідомо, чи це правда, однак про що ніхто не сперечається, так це про роль Черчилля у прокладанні тієї межі. Хміль то був чи ні, але кордон зберігся й досі.

У створенні сучасної держави Ізраїль роль Черчилля беззаперечна; адже спробувати урозсудити жалюгідно непослідовні зобов’язання британського уряду у формувальний момент появи тієї нації випало саме йому. Він був тим, хто вирішив, що таке поняття, як держава Ірак, мало б існувати; тож зібрав докупи три оттоманські вілаєти122: Басру, Багдад та Мосулу, — а разом з тим об’єднав шиїтів, сунітів та курдів. Якщо хочете виокремити людину, заслугою якої є агонія сучасного Іраку, звинуватити за поточну вибухову ситуацію всередині країни, то, звичайно, можна вказати пальцем на Джорджа Буша, Тоні Блера чи Саддама Хусейна, — але якщо бажаєте вловити суть проблеми того нещасного краю, потрібно оцінити роль Вінстона Черчилля.

Його епічна кар’єра перетиналася з Близьким Сходом у декількох ключових точках (і пам’ятайте, першість у вживанні терміну «Близький Схід» приписують саме йому), та найважливішою була його участь у ролі колоніального секретаря. Пропозиція щодо цієї посади надійшла наприкінці 1920 року і стала дещо несподіваною для нього; але не важко зрозуміти, чому Ллойд Джордж вважав, що на цьому посту він буде на своєму місці. Черчилль виявив безмірну енергію і динамізм як міністр озброєнь — оснастивши Британію танками, літаками та іншими технологіями, котрі допомогли здобути перемогу у війні; як міністр воєнного часу проявив майстерність у стратегії демобілізації: заспокоюючи збунтування гарантіями, що ті, хто прослужив найдовше, зможуть першими возз’єднатися із сім’ями; показав таланти зачаровування і переконливості у передвоєнних ольстерських перемовинах, — а така обдарованість іще неодмінно знадобиться. Адже Перша світова війна залишила по собі деякі приголомшливо складні проблеми, особливо на Близькому Сході.