Ув’язненням Хмельницький «виводився з гри». Можна навіть допустити, що Конєцпольський, влаштовуючи різні прикрості для Богдана, діяв у спілці з іншими магнатами. Тобто конфлікт Чаплинського й Хмельницького насправді не був «звичайним конфліктом». Це був елемент «великої гри», що велася не лише в Речі Посполитій, а й виходила за її межі.
Цікавими в цьому плані є розповіді про Івана Барабаша й Хмельницького, які знайшли навіть відображення як у літературі другої половини XVII ст., так і у народній думі. Загалом вони плутані й виглядають нелогічно. Особливо довіряти їм не варто.
І все ж ці оповіді (про них йшлося вище), схоже, мали реальну основу. Наскільки можна судити, Барабаш разом з Хмельницьким вели переговори з Владиславом IV про похід козаків на Чорне море. Ці козацькі репрезентанти могли отримали від короля документи, що опинилися в руках Барабаша. Проте, коли магнати й шляхта виступили проти війни з турками й татарами, останній відмовився від наміру воювати з «невірними» — на відміну від Хмельницького. На цьому ґрунті міг виникнути конфлікт між двома козацькими лідерами. Під час Хмельниччини (що показово!) Богдан і Барабаш опинилися в різних таборах.
Згідно з повідомленнями літопису Величка, Хмельницький, викравши в Барабаша королівські привілеї, 11 грудня 1647 р. прибув на Запорізьку Січ. Це прибуття Величко малює в ідилічних картинах: «Хмельницький, радісно і вдячно прийнятий на січовому коші, був пошанований від усього Запорозького війська не як товариш і брат, а як добрий, дітолюбивий батько. Йому щиро побажало тоді військо, щоб був зичливий і добродумний, і висловило свою готовність підтримувати його зачин. Тут же деякі запорозькі товариші нарекли його, Хмельницького, гетьманом»[584]. Далі Хмельницький ніби в кінці грудня 1647 р. пише листи до Барабаша, коронного гетьмана Миколи Потоцького, Олександра Конєцпольського і комісара Речі Посполитої в Україні. Звісно, ці листи є плодом уяви літописця. У січні й лютому Хмельницький ніби знаходився на Січі, а 1 березня «за порадою кошового й усіх курінних отаманів» поїхав до Криму за допомогою, де уклав угоду з кримським ханом. Там він був близько місяця. 13 квітня виїхав із Бахчисарая на Січ, де 19 числа його проголосили гетьманом, наказавши воювати з поляками[585]. Відтоді й почалося повстання.
Насправді автентичні джерела малюють дещо іншу картину.
Подільський суддя Лукаш Мясковский в листі, написаному з Балабанівки (на Брацлавщині) 16 лютого 1648 р. (дати подаються за новим стилем), повідомляв, що 4 лютого на Січ, де відбував сторожу черкаський полк реєстрових козаків, напав «зрадник Хмельницький», який захопив всю живність і забрав усі човни. Там він збирав навколо себе «гультяйство», «приваблюючи їх до себе корогвою червоною з білим орлом і якимись привилеями ніби то від короля». Також дворянин Яреми Вишневецького Машкевич повідомляв свого пана в записці від 15 лютого про бунт Хмельницького на Запоріжжі[586].