Коли в Україні почалося повстання, Речі Посполитій було не до турків. Останні змогли зосередитися на війні із Венеціанською республікою, яку вони виграли в 1669 р. Відтоді значна частина середземноморської торгівлі опинилася в турецьких руках. А Османська імперія попри певні ознаки занепаду не лише зберігала позиції, а й продовжувала свою експансію на європейські землі.

Та повернімося до Хмельницького. Що штовхнуло його в обійми турків і татар? Історики схильні вважати, що особиста образа, викликана конфліктом з Чаплинським.

Але, можливо, існували плани Владислава IV щодо втягнення Речі Посполитої у війну з Османською імперією? І Хмельницький реалізовував їх?

А, може, одне й друге?

Будучи ображеним на Чаплинського, Богдан звернувся до короля. А той порадив йому «боронитися шаблею». А міг же й натякнути: їдь до турків, татар, веди їх в Україну, громи шляхтичів — Чаплинського, Конєцпольського; ця війна нам потрібна; ми почнемо воювати з турками, і шляхта змушена буде це робити. Міг король дати Хмелю й певні гарантії.

Хтось скаже: це — конспірологічна фантазія. Ніби й так. Але вона не суперечить фактам і пояснює багато речей. Бо війна, яку розв’язав Хмельницький, в багатьох аспектах видається дивною. Дивною виглядає й поведінка, точніше, бездіяльність, Владислава IV на початках повстання. Дивною виглядає і його смерть. Розповідали, що короля отруїли[592].

Але як було насправді, ми ніколи так і не дізнаємося. Владислав IV і Богдан Хмельницький свої таємниці забрали в могилу.

«Дивна війна» з Річчю Посполитою

«Дивна війна» з Річчю Посполитою

В. Гондіус. «Богдан Хмельницький», 1651 р.

Піднявши повстання й очоливши його, Хмельницький мимоволі опинився у вирі історичних подій. Від нього багато залежало. Але й він залежав...

Що це була за людина? Деякі характеристики йому давали ще сучасники. Але це були характеристики фрагментарні й часто емоційні. Цілісний і відносно об’єктивний психологічний портрет на основі джерел спробував дати козацькому гетьману Грушевський. Він заслуговує на увагу. Принаймні допомагає зрозуміти логіку поведінки цього, за словами Тараса Шевченка, «геніального бунтівника».

«Описи з часів після повстання і одинокий цїнний портрет, ґравірований Гондїусом, — читаємо в Грушевського, — малюють Богдана як чоловіка сильної фізичної будови, добре захованого, незважаючи на свої пятдесять-шістдесять літ, сильного темпераменту, невичерпаної енерґії.