У середині квітня 1648 р. Тугай-бей прибув на Микитинську Січ. Є різні дані щодо чисельності приведеної ним орди — від 20 тисяч (це є малоймовірним) до 3–4-х. Та яка б не була чисельність ординців, вона виглядає значною. То була велика підпора Хмельницькому. Він такої кількості воїнів, судячи з усього, на той час не мав. Та справа була не лише в кількісних характеристиках. Запорізькі козаки звикли битися як піхотинці. Здійснювати наступальні операції без кінноти їм було складно. Тугай-бей же привів кіннотників. Це значно посилювало наступальні можливості війська, яке збиралося здійснити похід із Запоріжжя на волость.
Туган-бей був керівником прикордонного перекопського санджаку (округу), якому також підпорядковувалися ногайські орди — Перекопська, Єдичкульська, Очаківська і Буджацька. Його завданням була охорона кордонів ханства. Сутичка Тугай-бея з військами Речі Посполитої могла виглядати як «незначний» конфлікт, котрих було чимало на пограниччі.
Туган-бей був керівником прикордонного перекопського санджаку (округу), якому також підпорядковувалися ногайські орди — Перекопська, Єдичкульська, Очаківська і Буджацька. Його завданням була охорона кордонів ханства. Сутичка Тугай-бея з військами Речі Посполитої могла виглядати як «незначний» конфлікт, котрих було чимало на пограниччі.
На жаль, наші історики свідомо чи несвідомо намагаються принизити значення татарського чинника. А даремно. Без нього Хмельниччина не відбулася б. А якщо й відбулася, то далеко не в таких масштабах. Радше, вона би стала ще одним козацьким повстанням, що завершилося компромісом-угодою з владою Речі Посполитої.
У кінці квітня козацькі й татарські війська почали рухатися з Січі на волость. Тодішній коронний гетьман Микола Потоцький (Ведмежа Лапа) назустріч їм вислав чотири полки реєстровців униз по Дніпру на човнах. Два інші полки реєстровців були приєднанні до кварцяного, тобто королівського, загону. Керівництво цим з’єднанням здійснював син коронного гетьмана, Стефан Потоцький. Самі ж гетьмани, коронний, а також польний Мартин Калиновський, знаходилися між Корсунем і Черкасами, очікуючи підходу допоміжних сил. Відбулося розпорошення шляхетських військ, що зрештою виявилося вигідним для Хмельницького. Також гетьмани допустили серйозну помилку, виславши проти Богдана переважно реєстрових козаків. Останні виявляли невдоволення своїм становищем. Тому могли перейти на бік повсталих. Що й сталося.
29 квітня загін під командуванням Потоцького-молодшого підійшов до верхів’я річки Жовті Води й став табором, сподіваючись затримати повстанців до приходу основних шляхетських сил. Козаки почали штурм табору, але успіху не мали. Стефан Потоцький і підпорядкований йому Яків Шемберк, що керував реєстровцями, мали в своєму розпорядженні порівняно кращу зброю, зокрема гармати, які давали можливість ефективно оборонятися.