Тобто з цих інформацій випливало, що Хмельницький з’явився на Січі не раніше, ніж узимку 1647/48 року — чи то в грудні, чи то в лютому (останнє більш вірогідне). Тоді й почав розпалювати повстання.

Але ще восени 1647 р., до Бахчисарая й Стамбула виїхало козацьке посольство, яке мало обговорити плани майбутнього виступу проти влади Речі Посполитої й заручитися підтримкою турків і татар[587]. У літописі кримсько-татарського автора Гаджі Махмеда Сена’ї Киримли «Історія ханства Іслама Гірея» є спеціальний розділ під назвою «Прибуття гетьмана Хмельницького до найщасливішого володаря держави, завжди переможця, високодостойного правителя (тобто Іслама-Гірея. — П. К.) і доброзичливе ставлення хана до прохання [Хмельницького] надати йому допомогу». Назва цього розділу говорить сама за себе. Візит козацького гетьмана до хана літописцем датований кінцем листопада 1647 року.[588]

Отже, Хмельницький домовлявся з татарами й турками не після того, як підняв на Січі повстання, а до того. Взагалі початок Хмельниччини оповитий завісою таємничості. І не даремно.

Доступні нині джерела дають можливість відтворити картину початку повстання. Восени 1647 р. Богдан їде на переговори з турками й татарами. Він знав, що в тодішній ситуації, коли Османська імперія вела непросту війну з Венеціанською республікою і боялася відкриття «другого фронту» в Північному Причорномор’ї, домовитися буде нескладно. Показово, що на напад можновладців Речі Посполитої на татарські й турецькі землі в 1646 р. Османська імперія адекватно не відреагувала. Також з 1644 р. Річ Посполита перестала платити кримському хану т. зв. «упоминки», фактично данину. Але, незважаючи на це, татари не чинили наїзди на землі цієї держави. Турецька влада пропонувала своїм васалам утриматися від цього, щоб не розпалювати непотрібний їй конфлікт.

Богданова ж ініціатива розпочати козацьку війну з Річчю Посполитою при підтримці татар і турків не могла їй не сподобатися. Звісно, існували ризики — й немалі. Бо ж яка була гарантія, що Хмельницький зуміє зібрати під своїм керівництвом достатню кількість козаків, аби завдати удару Речі Посполитій? Якщо це провалиться, то Річ Посполита може розпочати війну з турками — а це для Османської імперії було вкрай небажаним. Та все ж Хмельницькому вдалося переконати турків. Що тут спрацювало? Певно, не лише аргументи Богдана, а й уміння їх відповідним чином подати. У цьому випадку йому придалося знання турецької ментальності й звичаїв. Міг він зрештою й демонструвати свою прихильність до ісламу, а то й заявляти, що є мусульманином.