І все ж турки діяли обережно. Вони вирішили використати як «буферну державу» Кримське ханство, правителі якого узгоджували свої дії з турецькою владою. Спочатку Хмельницькому дали невеликий татарський загін, щоб він з його допомогою утвердився на Запорізькій Січі. Словом, Богдану давався шанс. Все далі залежало від того, як він ним скористається.
Хмельницький близько двох місяців готувався до захоплення Січі. Як це він робив, можна лише здогадуватися. Налагоджував зв’язки, посилав розвідників. Взяти Січ було нелегко, адже там знаходилися козаки-реєстровці, які мали слідкувати за порядком і не допускати бунтів.
На початку лютого 1648 р. Хмельницькому (певно, не без сприяння татар) вдалося розбити реєстровців і стати «господарем Січі», яка в той час знаходилася на мисі Микитин Ріг. З допомогою відповідної агітації, різних обіцянок Богдан прихилив до себе козацьку «голоту»[589]. Він умів відчувати соціальні настрої й «грати» на них. Звісно, Хмельницький позиціонував себе не татарським чи турецьким агентом, а борцем за вольності козацькі.
Половина справи була зроблена. Січ перетворювалася в осередок повстання. Саме з Січі за традиційним уже сценарієм мав початися похід на волость. За Богданом спостерігали і в Бахчисараї, й Стамбулі. Очевидно, було вирішено, що можна робити ставку на цього бунтівника. У березні 1648 р. між Хмельницьким і турецькою владою був укладений договір. Одним із його пунктів була згода відправляти козаків на допомогу туркам у війні з Венецією за Кіпр[590]. Як бачимо, для турецької влади саме кандійська війна була чи не найбільшим пріоритетом. Назвати згаданий договір рівноправним було б перебільшенням. Козацький вождь визнавав своє підпорядкування мусульманським правителям.
Потім бачимо, що до кінця життя Хмельницький часто вступав у переговори й укладав договори з Османською імперією та її васалами (Кримським ханством, Семиграддям, Молдавією)[591].
Звісно, не все тут було просто. Васали турецького султана мали свої інтереси, які не завжди співпадали з інтересами їхнього повелителя. Зрештою Хмельницький і його оточення намагалися вести власну гру. На цьому ґрунті виникали неузгодження, конфлікти. Однак, при всіх цих нюансах, політика Хмельницького була на руку Османській імперії. Він створив на теренах України конфлікт між козаками й владою Речі Посполитої. Був запущений механізм, який можливість революції зробив дійсністю. У цьому сенсі Хмельницький справді став творцем історії. Інше питання, як оцінювати це творення.