МЕРВІН: У глибині клітки. Я покликав доглядача, щоб він хоч щось зробив, але всім було однаково. Мабуть, життя не має ніякої цінності в мавпятнику.

КАРМАЙКЛ: Слухай, я більше нічого не питатиму на цю мавпячу тему. Я зараз хочу зібрати свої лахи і змитися звідси к чортовій матері, але ця дрипана мавпяча лажа — я нічого не хочу про це чути. Я дуже втомився, і я не хочу бути черствим, але не треба мені зараз цього дрипаного мавпячого гівна! Добре?!

МЕРВІН: Добре. Ви самі спитали. Але добре.

КАРМАЙКЛ: Чорт, мужик! Мавпи зараз? На цю мить? Бляха!

Кармайкл зітхає й знову починає кидати руки у валізу. Мервін допомагає вкинути кілька рук.

КАРМАЙКЛ (зупиняючись): Але ти повинен знати одну штуку. Це для мене важливо, щоб ти знав.

Мервін киває.

Пауза.

КАРМАЙКЛ: Вони забрали мою руку! (Пауза.) Забрали мою руку. А не треба було. Я хочу її назад. Просто хочу її вернути.

Мервін киває.

МЕРВІН: По-моєму, це справедливо. (Пауза.) Але якщо ви колись її повернете, ви не зможете нічого з нею зробити. Ну там, пришити.

КАРМАЙКЛ: Я знаю. Але, розумієш... вона моя. (Пауза.) Вона моя.