Мервін киває. Кармайкл продовжує збирати руки. Мервін допомагає.

МЕРВІН: Не знаю, це має бути страшно — кидати справжні людські руки в чемодан, але знаєте, що? Не страшно! Це забавно! (Пауза.) Окрім маленьких дитячих рук. Вони не такі забавні. Вони тривожні. Чи це не дитячі руки, це просто руки, які з часом усохли?

КАРМАЙКЛ: Ні, це дитячі руки.

Мервін киває, кривиться й кидає руки у валізу до інших. Потім знаходить якусь особливу руку звичайного розміру й оглядає її.

МЕРВІН: Оця кльова.

КАРМАЙКЛ: Що в ній кльового?

МЕРВІН: У неї на пальцях наколото «hate».

Мервін кидає руку Кармайклові й продовжує збирати інші. Кармайкл зупиняється, тихо вивчає кинуту кисть.

Пауза.

КАРМАЙКЛ: Це не... Це не татуювання. Це ручкою. Я так думаю.

МЕРВІН: Так?

КАРМАЙКЛ: Так. Це, е... Так, це той чорний пацан мене дурив.

Кармайкл оглядає підлогу в районі батареї, де Мервін знайшов кисть, а Мервін визирає у вікно. Проблискові маячки поліційних машин і досі блимають.

МЕРВІН: Клятий чорний пацан. Знаєте, що я зроблю? Я зійду вниз, скажу лягавим, що бачив чорного пацана, який зістрибнув з пожежної драбини й погнався за білою дівчиною. Він думає, що найстрашніше для нього вже минуло.