Заходить Прелат у сутані.

КНЯГИНЯ: Ой-йой, ну що це знову таке, що це за чогна фігуга, Маугіцію?!

КНЯЗЬ: Таж це наш дорогий пгелат від нашого догогого Господа Бога!

ПРЕЛАТ: Господу Богу слава навіки!

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: Слава навіки, слава навіки!

МАРКІЗА: Гіау!

КНЯГИНЯ: Ай! Хтось мене кудись укусив... щось укусило...

КНЯЗЬ: Спокійно, Фегнандо!

УСІ:

Ах-ах, ах-ах-ах, бал то є бал!

Ах-ах, ах-ах-ах, ото мені є бал!

ПРЕЛАТ: Нехай буде воля Твоя!

Вриваються Професор і Гуфнаґель у мішках і масках.

ПРОФЕСОР: У-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у!

ГУФНАҐЕЛЬ: Гр-р-р-р-р-р-р!

КНЯГИНЯ: Вітаємо! У-у-у-у-у-у-у! Вітаємо! Гр-р-р-р-р! Осанна на висоті! У-у-у-у-у-у-у-у! Гр-р-р-р-р-р-р! ­Ві­таємо!

КНЯЗЬ: Спокійно, Фегнандо!

МАРКІЗА (зненацька): Гіа!