Тиша.

Вікна хряскають, десь углибині гуляє вітер.

КНЯГИНЯ (очманіло): Щось нудно якось...

Тиша.

АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): Нагота... Нагота...

КНЯГИНЯ: А ця своєї, що вона, чому вона, навіщо вона, пощо, Маугіцію? Чого вона, що вона?! Ще цього бгакує, щоб тут усі поснули!

Заходить Фіор, у фраку, з орхідеєю.

ВИГУКИ: О-о-о-о-о, Фіор, о Фіор, о Фіор!

ФІОР: Бо я Фіор...

УСІ (у несподіваному пожвавленні):

О-о-о, бал, це є бал, це є бал!

О-о-о-о, оце мені є бал!