ПРОФЕСОР: Навіщо це глянсування? (Таємниче.) Що ви, «пане графе», затіяли? Які у вас, «пане графе», справдешні плани? Юзефе! Я ваш спільник, Юзефе, я вас привів до замку, я представив вас як славетного коняра, графа Гуфнаґеля... але — обережніше! Обережніше заради Бога милосердого, тобто без Бога — Бога не існує!

ГУФНАҐЕЛЬ: Копняк.

ПРОФЕСОР: Копняк копняком, але я мушу щось знати, бо якщо, то ве-е, ве-е-е, ве-е-е-е, виблюю... виблюю вас, Юзефе, себе, замок, усю околицю разом із Земною кулею і Чумацьким Шляхом, з усім безмежжям неба у моїй блювоті, космічній, метафізично-фізичній і феноменологічний...

ГУФНАҐЕЛЬ: Копняк (дає йому копняка в задок).

ПРОФЕСОР: О, мені вже легше! Дякую! (Довірчо.) Але ви, Юзефе, вважайте, щоб вас не впізнали!

ГУФНАҐЕЛЬ (до Лакея): Глянсувати!

ЛАКЕЇ: Ваксувати!

ГУФНАҐЕЛЬ: Ваксувати!

ЛАКЕЇ: Глянсувати!

ГУФНАҐЕЛЬ (вслуховується в музику із сусідньої зали): Як цей вальс занурює у мрії, гей-гей!

ПРОФЕСОР: Ходімо вже! Годі цього!

ЛАКЕЙ І: Цей-во! Не пхайся! Пильнуй свою ногу!

ЛАКЕЙ ІІ: Не варнякай, бо що з твого варнякання? Гівно!

ЛАКЕЙ ІІІ: Чия це нога?

ЛАКЕЙ І: То цього нового, цього графа, що на конях скаче.