СТАРИГАНЬ І: Як завжди, все як завжди.

СТАРИГАНЬ ІІІ: У пивці плавають мухи? В цьому щось приховане!

Хор згідливо киває головами.

Тихо, ніби хтось маком засіяв. У цій тиші лунає пташиний спів.

ГЕРОЙ ІІ:

___________________________________________________________

О свята Пива!

Повсюдні скарги на попивок змусили мене замислитися про пиво як про мовну категорію. Пиво: те, що п’ється. Просто. Проте виявилося, що не зовсім.

За давніх часів пиво називали «ол», і воно було без хмелю, бо хміль почали додавати до нього лише близько ХІІІ століття. У слов’ян воно нерідко є темою багатьох кумедних бувальщин і віршиків («від пива голова крива», «наварити собі пива» — нажити собі клопоту, «йти до Аврама по пиво» — померти).

Відомий також анекдот про папу Климента VIII, якому так засмакувало пиво, коли він був нунцієм у Польщі, що згодом зітхав на смертному ложі (1605 р.): «О piva di Poloniaп! О biеra di Warka!» Прелати, які його оточували, гадаючи, що йдеться про якусь польську святу, котра є покровителькою Папи, почали молитися до святої Пиви.

Від пива походять слова «пивниця» (місце, в якому зберігають пиво) й «напивок» (старосвітська назва чайових). Отож нічого дивного, що коли повсюдно заговорили про «попивок», чимало людей вважало, що це слово також пов’язане з пивом.

І я також піддався цій асоціації і тривалий час копирсався в енциклопедіях і словниках, щоб виявити етимологію або інше джерело цього дивного податку. Адже у нас є «подушне», «подимне» й інші історичні назви податків, отож, можливо, десь був і «попивок», бо поляк, як відомо, не від того, щоб залити за комір.

Я шукав, шукав, аж один учений муж сказав мені, що слово походить від назви «Податок на понаднормові витрати». Тобто це звичайне скорочення.

О, свята Пива з Варки, благослови мене!

___________________________________________________________