ГЕРОЙ ІІ: Саме, що плескав.
ДЯДЬКО: Усі плескали.
ГЕРОЙ ІІ: Та що мені до всіх. Я думаю про себе. Я плескав.
ДЯДЬКО: Ну ти як дітвак, Петрусю! Пікассо теж плескав.
ГЕРОЙ ІІ: Дядьку, дядьку...
ДЯДЬКО: Ну, що? Ну що?..
ГЕРОЙ ІІ (ритм): Я знаю, що багато людей плескали, але вони вже забули. Тепер вони перейняті марками автомобілів або розважаються на маскарадах, а я й надалі весь час складаю руки, й ці оплески лунають у мені. (Пауза.) У мені деколи гучать такі потужні оплески. (Пауза.) Я порожній, немов базиліка вночі. Оплески, дядьку... оплески.
ритм
Пауза.
Пауза.
Тиша.
Тиша
ДЯДЬКО: А загалом, ви здохляки, слабаки. Небо чисте — а він туману напускає. А що мені казати? Що там ваші оплески. Я пам‘ятаю, як ми у час заворушок вкинули нашого командира до томатної юшки. Стривай... як же його звали?
ГЕРОЙ ІІ: До юшки?
ДЯДЬКО: В казані саме варилася томатна юшка... Час був неспокійний, усякі сутички, бунти, словом, булькотіло... Він прийшов із перевіркою до кухні. Юшка варилася для всієї компанії, то ми його вкинули туди й засунули казан накривкою. І він зварився разом із вусами. І шпори зварились, і ордени. Я ще й досі не можу стриматися від сміху, як згадую про це. (Дядько плескає Героя ІІ по плечі.) У тебе делікатне сумління. Я відпускаю тобі гріхи!
Дядько плескає Героя ІІ по плечі.
ГЕРОЙ ІІ: Мені сумно, дядьку. (Стає перед Дядьком навколішки, як малий хлопець, зміна інтонації в голосі.) Знаєте, коли я був малим хлопцем, то грався в коней. Перетворювався на коня і мчав із розмаяною гривою через подвір’я та вулицю. А тепер, дядьку, я не можу перетворитися на людину, хоч і став віце-директором Національної оперети. Я хотів би розкопати землю, вигребти кілька картоплин і спекти їх для вас, дядьку. Картоплини мають сіре, шкарубке лушпиння. Всередині білі, розсипчасті й гарячі. Я хотів би мати десь власну яблуньку з гілками, листочками, квіттям і яблуками... Я вже так давно не сидів у затінку. Яблуко вкрите прозорим шаром воску, відбитки пальців дуже чітко видно на такому яблуці. Яблука висять на гілках. Чекають моїх рук. Як дівчата...
Стає перед Дядьком навколішки, як малий хлопець, зміна інтонації в голосі.
ДЯДЬКО (лірично): Що, Казю, повернешся вже? Ми усі чекаємо на тебе. І мама, й сестри.
лірично