На следующий день он объявил военное положение во всем углепромышленном района области войска Донского{883}, через день – телеграфно пригласил Временное правительство и членов Совета Российской республики прибыть в Новочеркасск для организации борьбы с большевиками{884}, после чего начал разгром Советов. Таким образом, область войска Донского
Генеральный секретариат действительно пропускал казачьи части на Дон и не пропускал туда большевистски настроенные части. 24 ноября (7 декабря) Петлюра на заседании Генерального секретариата доложил о своем разговоре по прямому проводу с Крыленко. На вопросы последнего Петлюра сообщил: «1) Генеральний Секретаріат визнає, що конфлікт з Доном треба розвязати не збройною силою, а порозумiнням з Донським Правительством; 2) Генеральний Секретаріат категорично висловлюється проти пропуска війська на Дін через територію Української Республiки, бо це може викликати кріваві сутички на Україні, 3) Генеральний Секретаріат не вважає можливим силоміць затримувати на Україні донців, визнаючи, що демократія козацька має таке саме право вільного переїзду, як і всяка иньша демократія, 4) Генеральний Секретаріат зносився вже з Каледином в справі тих утисків, які чиняться в Донеччині робітникам на шахтах і Каледин згодився ці утиски негайно припинити, в цій справі Генеральний Секретаріат засилає негайно на Донець своїх уповноважених»{885}. («Большего предательства, большей измены делу революции быть не может, более откровенного братанья с Корниловым-Калединым еще не встречалось», – в типично большевистском стиле прокомментировал отказ украинцев корреспондент «Пролетарской мысли{886}.)
30 ноября (13 декабря) Генеральный секретариат вновь обсуждал вопросы переговоров с Доном и обмена делегациями{887}, и в тот же день издал обращение, в котором еще раз обозначил свою позицию:
Роспускаються чутки ніби Центральна Рада веде т[ає]мні переговори з козаками проти Народніх Комисарів. Яко доказ приводиться те, що Генеральний Секретаріат дозволив вихід козачих військ на Дон і не пропустив большевистських ешелонів для походу проти козаків. Генеральний Секретаріат заявляє: ніяких т а є м н и х переговорів з козаками не ведеться. Ведуться з ними переговори про утворення Центрального Правительства всієї Російської Республiки. Але такі самі переговори ведуться з Народнім Совєтом [sic] в Петрограді, і з Правительством Сибіру, і з Правительством Кавказу, і з Правительствами других республік. <…> Поки ж такого Правительства немає[,] Генеральний Секретаріат не вважає можливим ставати на бік тої чи инчої области. І через те Генеральний Секретаріат, признаючи право як за Народніми Комісарами в Великоросії[,] так і за козаками на Донщині, на Кубані та по инчих своїх землях порядкувати своїм життям, не вважав справедливим задержувати козачі військові частини на Україні, коли вони хотіли іти до свого краю. <…> Виходячи з цієї своєї основної позиції, Генеральний Секретаріат не вважав можливим порушити свій нейтралітет в боротьбі великоруських большевиків з донськими козаками і одмовився допомогати пропуском ешелонів на Дон. Разом з тим Генеральний Секретаріат вважає необхідним заявить, що він перший вступився за робітничі організації в Донській Области, над якими з боку Козачого Правительства було вжито репресій. Головою Генерального Секретаріату було виразно зазначено Військовому Правительству, що всякі утиски й обмеження повинні бути скасовані. І так само тепер Генеральний Секретаріат стоїть на тому, що й раніше. В даний момент в Київ прибула делегація від юго-восточного союза козаків і від Кубанського Правительства в справі переговорів про утворення Центрального Правительства. Генеральним Секретаріатом офічіально заявлено делегації, що Генеральний Секрегаріат вважає можливим склад правительства тілько соціалістичний, для успішности переговорів з козаками ставить першу умову: скасування “военнаго положенія“ в Юго-Восточному союзі і усунення всяких репресій та обмежень над робітничими і демократичними організаціями. Оце ті “таємні“ переговори, які ведуться Генеральним Секретаріатом з Козаками{888}.