Роспускаються чутки ніби Центральна Рада веде т[ає]мні переговори з козаками проти Народніх Комисарів.

Яко доказ приводиться те, що Генеральний Секретаріат дозволив вихід козачих військ на Дон і не пропустив большевистських ешелонів для походу проти козаків.

Генеральний Секретаріат заявляє: ніяких т а є м н и х переговорів з козаками не ведеться. Ведуться з ними переговори про утворення Центрального Правительства всієї Російської Республiки. Але такі самі переговори ведуться з Народнім Совєтом [sic] в Петрограді, і з Правительством Сибіру, і з Правительством Кавказу, і з Правительствами других республік.

<…>

Поки ж такого Правительства немає[,] Генеральний Секретаріат не вважає можливим ставати на бік тої чи инчої области. І через те Генеральний Секретаріат, признаючи право як за Народніми Комісарами в Великоросії[,] так і за козаками на Донщині, на Кубані та по инчих своїх землях порядкувати своїм життям, не вважав справедливим задержувати козачі військові частини на Україні, коли вони хотіли іти до свого краю. <…> Виходячи з цієї своєї основної позиції, Генеральний Секретаріат не вважав можливим порушити свій нейтралітет в боротьбі великоруських большевиків з донськими козаками і одмовився допомогати пропуском ешелонів на Дон. Разом з тим Генеральний Секретаріат вважає необхідним заявить, що він перший вступився за робітничі організації в Донській Области, над якими з боку Козачого Правительства було вжито репресій. Головою Генерального Секретаріату було виразно зазначено Військовому Правительству, що всякі утиски й обмеження повинні бути скасовані. І так само тепер Генеральний Секретаріат стоїть на тому, що й раніше. В даний момент в Київ прибула делегація від юго-восточного союза козаків і від Кубанського Правительства в справі переговорів про утворення Центрального Правительства. Генеральним Секретаріатом офічіально заявлено делегації, що Генеральний Секрегаріат вважає можливим склад правительства тілько соціалістичний, для успішности переговорів з козаками ставить першу умову: скасування “военнаго положенія“ в Юго-Восточному союзі і усунення всяких репресій та обмежень над робітничими і демократичними організаціями.

Оце ті “таємні“ переговори, які ведуться Генеральним Секретаріатом з Козаками{888}.

А еще за день до этого заявления «Робітнича газета» опубликовала небольшую заметку, которая в комментариях едва ли нуждается:

Без сумніву стоїмо перед почадком ряда війн між окремими частинами бувшої Російської Республiки. <…> Війна бо між петроградською Радою Народніх Комісарів і Донською республікою вже почалася. Вже оголошено законами, яким би позаздрив Микола ІI, весь Дон на “осадном положении“, поставлено Донське правительство “вне закона“. В старовину поставити людей “вне закона“ значило дати кожному право їх у б и т и. Одже такі вчинки большевиків. Очевидно, по Доні має прийти черга на Україну. 9 місяців тяжкої, упертої боротьби всеї революційної Української демократії супроти в с е ї Рос[ійської] революційної демократії за свободу і долю Українського Народу поставлено тепер на карту: запанують большевики – гибель свободі і щастю Народу Українського. Війна України з Росією наближається і Рада Народних комісарів прикладає всіх сил, щоб прискорити се і рознести Україну{889}.