Как это и показали выступления на заседании Малой Рады, реакция на Универсал была неоднозначной, даже среди самих украинцев.

«Робітнича газета», орган УСДРП, 12 (25) января опубликовала взвешенную заметку «Самостійна Україна», в которой охарактеризовала Универсал как «нечуваний по далекосяглости акт», а также зафиксировала: «Тепер весь рух війська совіту народних комісарів – є се дійсно війна з незалежною Українською Республикою. Тепер сильнійше розкриються очи українському народові: все ширші масси належно оцінять поводження сусідньої держави». И внутри страны, продолжал автор заметки, ситуация станет яснее – ибо до сих пор, дескать, массы психологически плохо воспринимали понятие Украинской Республики. «Тепер до скріплення Республiки і до спішної, але твердої і глибокої, соціальної перебудови», – несколько патетически, но во всяком случае позитивно, призывал автор{1117}.

В то же время «Нова Рада», находившаяся под большим влиянием Украинской партии социалистов-федералистов, сразу же за текстом Универсала, на первой полосе, поместила заметку (не подписанную, но, скорее всего, авторства Сергея Ефремова, поскольку он писал все или почти все передовые статьи в этой газете), тон которой был вполне показателен:

Ледве чи збудить ентузіязм ухвалений на засіданні Малої Ради 11 січня IV‑й універсал <…> Оповіщення самостійности не мусіло, тільки могло бути. Отже IV‑й універсал не був викликаний вимогами життя й не дає на них відповіді. Це результат певного настрою в політичних кругах, а не вимагання життя <…> Попередні універсали, при всій своій революційності, не сходили з позиції, яку визначив увесь історичний хід українського життя й розвиток політичної думки на Україні. <…> Центральна Рада увесь час не сходила з одного принципіального ґрунту й виразно тягла одну нитку федеративного розвитку. IV‑м універсалом цю нитку, хоч і не зовсім, порвано. Порвано якраз принципіально, бо про незалежність та волю Української Народньої Республiки й так не було сумніву од самого видання III‑го універсала. Отже в цьому акті маємо просто опортунистичну уступку тим самостійницьким течіям, яким ледве чи лежить на серці саме добро широких народних мас і які це добро підбивають під інтереси націоналізму{1118}.

Ледве чи збудить ентузіязм ухвалений на засіданні Малої Ради 11 січня IV‑й універсал <…> Оповіщення самостійности не мусіло, тільки могло бути. Отже IV‑й універсал не був викликаний вимогами життя й не дає на них відповіді. Це результат певного настрою в політичних кругах, а не вимагання життя <…>