• Клітковина, поліфеноли та інші молекули, які впливають на роботу наших генів і дбають про те, щоб ми ставали схожими на власні селфі, є передусім в їжі, а не в наборі синтезованих молекул [188]. Без клітковини ніяк, ну ніяк, правда.
Мультивітаміни — це як сучасна мода на балахони одного розміру, які можна купити без примірювання, та скроєний саме для вас одяг. Щось зручне та раціональне в універсальному розмірі є. Але навіть однакові сірі футболки Марка Цукерберґа пошиті на замовлення. Не кажучи про вінтажні сукні з бабусиної шафи, які я вдягала на «Ретро Круїз». Індпошив завше якісніший.
8.3. Та сама склянка води
8.3. Та сама
Щодня, розчарована його байдужістю чи гасанням, я кажу своєму котові: «Кавуне, ану працюй котом!» Це означає, що він має лягти на спину, скласти лапки і дивитися на мене, як котик з мему про «Йой, най буде». Він так і робить, за що отримує смаколика. А от в дитинстві я «працювала онучкою» — моїм обов’язком було підносити бабусі її емальоване горнятко з водою — обов’язково з-під крана. Бабуся успішно сама собі робила міцний солодкий чай у півлітровій чашці, але архетип старшого віку і дитинчати зі склянкою води міцно сидів у її свідомості. Тема води, її іонного складу, набряків, солі, діуретиків та деменції дуже цікава. Самими онуками з горнятками не відбутися.
Реклама запевняє нас, що треба пити півтора літра води на добу, та ця настанова досить суперечлива — наша потреба у воді залежить від того, чи нам спекотно, вітряно, сухо, що ми їли, які ліки пили, що робили тощо. Джерелами оксиду водню, придатного для запобігання зневодненню, є не лише брендована вода в пластикових пляшках (вони ще й довкілля та нас самих засмічують), а й кава-гербата, узвар, яблука та мандарини, огірки й помідори, супи і борщі, йогурти й молоко. Людина середнього віку, яка адекватно усвідомлює запити свого тіла, так чи так споживає достатньо води. Якщо з усвідомленням потреб тіла не склалося, подивіться в унітаз — сеча має бути не темна і не безбарвна, світлого гарного модного у 2021 році ясного-жовтого кольору.
З віком гіпоталамусу в нашому мозкові стає важче збагнути, чи нам потрібні онуки з водою. Більшає антидіуретичного гормону та шлуночкового натрійуретичного пептиду (це гормони, що регулюють водно-сольовий обмін). Стає менше іншого гормону — альдостерону, і нирки загалом меншають в об’ємі й гірше концентрують сечу. Вода втрачається разом з іонами. У тілі в цілому меншає води. На додачу, як ми вже згадували, люди можуть боятися ніктурії, набряків, нетримання сечі, чи просто важко пересуваються, тож не хочуть зайвий раз іти до вбиральні. При хворобі Альцгеймера проблема з відчуттям спраги та відмовою від води постає особливо гостро. В результаті виникає зневоднення, нерегулярний пульс, тахікардія, слабкість, навіть закреп. І те, й те, може, і делірій [189, 190]. Як у тому анекдоті: «То ти не їсти, то ти пити хотів».