Хронічне зневоднення збільшує ризик серцево-­судинних захворювань: судини втрачають здатність реагувати на вик­лики (то звужуватися, то розширюватися), стають шерехатими зсередини (це ендотелійна дисфункція), а симпатична нервова система «тисне на газ», коли треба й не треба (ми перебуваємо в стані непозбувної бентеги). Чутливість до глюкози погіршується, тиск може раптово впасти, якщо ми встали (тут має бути жарт про те, що, аби втратити свідомість після 30 років, достатньо різко встати), а настрій і здатність думати погіршуються.

Це молоді здорові люди можуть пити геть мало і нормально виводити продукти азотного обміну — їхні нирки здатні сконцентрувати сечу і відкачати назад у кров цінну воду. Що ми старші, то менше шансів повторити цей трюк, особливо коли є супутні захворювання, зокрема: нецукровий діабет, гіперкальцемія (коли в крові зависокий рівень кальцію), порушення роботи нирок, гіперкаліємія (багато калію), коли вживають алкоголь, фенітоїн, літій та чи інші ліки, що втручаються у водно-­сольовий баланс, чи є так званий осмотичний діурез (людина їсть багато білка чи вуглеводів, і нирки мусять виводити багато сечі з усім похідним добром). У такому разі пити треба понад 2,5 літра, але скільки саме й чому, вам скаже лікар, дивлячись на вас та зважаючи на ваш анамнез. Не я.

Хай там як із бажанням пити і страхом набряків, у будь-­якому віці вживати рідину (не алкоголь) все одно потрібно, тільки ключовим моментом тут є не внуки, а попередня консультація в лікаря, який скаже, що робити, щоб не було наб­ряків, браку натрію чи калію, високого тиску чи, навпаки, — низького. Є просунуті діуретики, які запобігають набрякам та високому тиску, але зберігають калій у крові [191]. А раніше ж кров у таких випадках пускали!..

Діуретики прописують при серцевій недостатності, набряках кінцівок, хворобах нирок (і каменях у них же) та нецукровому діабеті. Не відмова від води, а діуретики — хоч в рамочку цю фразу візьміть, хоч у вайбері всім контактам перешліть. Про останнє жартую.

В одному совєцькому фільмі, який нині не можна згадувати, була така сцена в санаторії. Вона: «Сіль — це білий ворог!» Він: «Та ж білий ворог — це цукор…» Вона (замріяно): «Цукор — це солодкий ворог». Чи є сіль універсальним білим ворогом? Не завжди. Натрій нам потрібен — саме він міститься в рідині, що оточує клітини. А всередині них — калій. Без цих двох металів серце не буде битися, а нейрони збуджуватися. Наше життя — це коливання між високим тиском і браком натрію. Просто так, тільки тому, що ви чули про білу смерть, повністю відмовлятися від солі й м’яса (воно само собою солоне, там же кров) не треба. В нас не гурток самодіяльності.