Регулярно хтось зі знайомих вирішує перестати пити каву і почати їсти овочі з фруктами, а потім описує дива, що спіткали після цього героїчного вчинку: колір шкіри став кращим, сон глибшим, сил більше. Та я думаю, річ тут не в каві, а в тому, що вони загалом взялися за голову, нормалізували свій режим сну та харчування, що й вплинуло на колір обличчя. А кава не ворог, хоч міфів про неї повно. Якщо стисло (бо друковані аркуші закінчуються), то в будь-якому віці в будь-якій кількості корисна декофеїнізована кава, от тільки потрібні або ГМО-декоф (в Україні немає), або так званий швейцарський процес декофеїнізації. У такому разі всі ризики, пов’язані з кофеїном, серцем і його тьохканням, непозбувною бентегою і безсонням сходять нанівець, лишаючи нам тільки корисні для тих самих серця, судин, нейронів і печінки поліфеноли кави. Тільки не беріть надто обсмажену — ледь-ледь, як при «скандинавському обсмажуванні».
Якщо ж у вас від кави з кофеїном та сигарет з нікотином ніколи серце не болить, долоні не пітніють, сон, як у міфічного немовляти (мені немовлята з солодким сном поки не траплялися), — пийте собі каву! Єдине застереження: якщо ви жінка в менопаузі й споживаєте недостатньо кальцію, то «не більше ніж вісім порцій на день».
Річ у тому, що ми по-різному знешкоджуємо кофеїн ферментами печінки. Хто тут вирізняється швидкістю, тому кава погоди не робить, а тільки приносить користь, задоволення і витрати. До речі, ці ж люди й ліки швидко нейтралізують, але це поки не дуже враховують у визначенні дозування. Якщо вам від кави зле, значить, ви надто довго «гасите дію» кофеїну, тому він встигає «вставити». Ні, молоко не нейтралізує кофеїну — це роблять тільки цитохроми нашої печінки. Тому для вас — декофеїнізована або жодної.
О ті, кому лікарі з порога безпідставно забороняли каву, подякуйте мені!
На завершення теми про напої і вік хочу побажати дорогим читачам і читачкам, щоб, незалежно від наявності онуків, офіціанти й кохані підносили вам то воду, то каву, то
9. Секс і місто, і село
9. Секс і місто, і село
Йосип Ротський саме дожив до тих благодатних меж, ув яких нарешті вдається цілковита свобода сексу. Не пубертатна рвучка і наївна, хрипка і тремка залежність 20-річного початківця, не кризовий спазматичний розпач 40-річного підлітка-ловеласа, готового на будь-яке деренчливе безглуздя — лише б різниця у віці перевищувала два десятки, — ні, його вела стримана і розважлива перебірливість умілого і ледь пересиченого знавця, здатного оцінити, вибрати й зіставити передусім суто ерогенні параметри.