Як же ж добре, що потім я побачила, що можна інакше: і у Європі, і в Києві, і навіть на прикладі наших нових сусідів у
Нещодавнє міжнаціональне дослідження зацікавленості жінок в постменопаузі виявило, що більшість таки ним цікавляться і вважають важливою частиною свого життя. Причому найбільше — жінки з хорошою освітою (ха! — це я до тих же сусідок, які переймалися моїм сидінням удома з книжками) та афроамериканки. А найменше — азійки. Все не так, як здається. Жінки дуже навіть
Тут я зроблю відступ на тему здорової сексуальності. Її визначають як таке ставлення до сексу у власному житті, суспільстві, тілесності, з яким вам окей. Не хочете сексу і не бачите в цьому проблеми ані ви, ані той чи та, хто з вами живе? Все в нормі. Хочете щодня і по-різному, і є з ким та де, і вони згодні — рада за вас. Проблеми починаються тоді, коли наші власні очікування не втілюються в життя. «Я хочу, а він не може». «Я можу, а вона не збуджується». Або «Чому я не хочу кохатися, коли в мене такий класний мужик?!» Хороша новина в тому, що це досить ефективно вирішується за бажання та фахової допомоги сексопатолога, сексолога, гінеколога, андролога чи психіатра. Хоча б когось одного з них [204].
Щороку найпотужніша відеоплатформа у світі,
Ми хочемо жити довго й щасливо — саме до цього формулювання нас привчили з дитинства казки. У казках хепі-енду сприяли чари та феї з чарівниками, заможні батьки або інші явища, явно не з мас-маркету можливостей. Що лишається нам? Мабуть, відповідальність за власне життя та проактивна позиція. Не чекати, що десь колись буде «інша медицина», «хороший уряд», «чоловік / дружина / діти все збагнуть і перестануть псувати нерви», «все натуральне, а не хімія», «великі пенсії», «чудовий секс», «він / вона мене раптом захоче і звабить», «може, схудну / підкачаюся» чи «само мине». Це ж не я,