Але ж цей був дещо інший, якби то… Ну, не знаю, якби одержимий.

- Гей, ти чого? Тут не нічліжка, а ломбард! – закричав я на нього.

Той обернувся, сполошений, якби бажав втікати, але не втік. Замість того підійшов до стійки, поклав брудні руки на поверхню. Навіть крізь моє вузьке віконце я почув сморід поту і горілки, немитого тіла та вулиці.

- Ти купуєш, чи продаєш? Як ні – тоді до побачення, - найспокійніше, як тільки міг проговорив я стандартну фразу, одночасно шукаючи паралізатор в шухляді. Бо хто знає, що такому в кабак стрелить…

Тільки пьяндилига тільки подивився на мене. В його пропитих очах блиснула хитрість, коли він вийняв з кишені загорнутий у ганчірку продовгуватий предмет.

- Пане, купи авторучку.

КІНЕЦЬ

Велика вдячність Наталі Захарчук та Людмилі Марченко, які допомогли в редагуванні.

Перекладач

08.2023