- Так точно, високий суд.

- Що було далі?

- Ну, і він не встиг, той телефон сам задзвонив. Він відповів і спочатку зблід, це навіть я бачив, а потім зробився якби сірим. Коли скінчив розмовляти, наказав мені затриматися, так що я зупинився. Як раз був якийсь парк чи сквер, то я включив аварійні і зупинився. Він вийшов, то і я за ним, але він наказав мені повернутися до машини. А сам сів на лавочці і плакав.

- Плакав?

- Саме так, високий суд! То я до нього вийшов, бо якось так… ну, не по-людськи воно, як хтось плаче, а людина сидить. Я сів поряд, а він до мене…

- Продовжуйте.

- Притулився до мене, високий суд.

- Спокійно, спокійно. Прошу дотримуватися спокою в залі! Продовжуйте, свідок.

- Притулився, високий суд! Тут ніякого стиду, коли один чоловік утішає іншого чоловіка. Особливо, коли у того син повісився.

- Свідок знав вже раніше, що у Артура Вікторовича був ще і син?

- Н-ні… чи то здогадувався, хоча він про це ніколи не говорив.

- Так свідок знав чи ні?

- Так, високий суд, я знав. Але не знав, що у його сина були проблеми з психікою.

- Звідкіля свідок посів такі ввідомості?

- Він сам мені тоді казав, високий суд. Це значить, це я так зрозумів з того, що він казав. Що у його сина були якісь проблеми, а він попереднього дня подзвонив. І як син його почув, то впав в депресію, чи якось так. В будь-якому разі, що йому зробилося гірше. А потім, начебто, дочка йому по телефону сказала, що то його вина, бо якби не він, то все було б в порядку…

- Нехай свідок продовжує.

- І тоді раптом він змінився обличчям, високий суд. Якби почув якийсь голос… І почав відповідати, щось казати і кричати.

- Сам собі?

- Н-ні… Скоріше за все, ні. Це означає, що нікого,крім мене, з ним не було, але він не до себе кричав. Скоріше, в якусь пустоту. Потім витягнув телефон і задзвонив до дружини… це значить, до минулої дружини.

- Свідок може ствердити це з усією певністю?