- Свідку відомо, що він виступає не тільки як свідок у даному судовому процесі, він також є свідком, підозрюваним ще у двох кримінальних справах?

- Так точно, пане найвищий суддя.

- Нагадую свідкові, що властивою формою є "високий суд". Свідок до слухання перед Найвищим Судом ще не є кваліфікований, але на добрій дорозі…

- Супротив, високий суде!

- Відхиляю.

- Чи свідку відомо, що він засідає також на лаві підсудних в наступному процесі, і його зізнання можуть бути використані як докази в пов'язаних зі справою процесах з кримінальних позовів?

- Так точно, високий суд. Мені відомо.

- Добре, прошу це запротоколювати. Чи підтверджуєте ви, Сергій Костянтинович, що дванадцятого травня минулого року ви перебували в резиденції Артура Вікторовича К., відомого під псевдонімом "Москаль" або "Батюшка"?

- Так точно, пане най… тобто високий суд.

- Тоді нехай свідок розповість нам про події, які попереджали той вечір.

- Ну так… З міста ми поверталися, з Москви. Батюшка, значить Артур Вікторович, зустрічався там з своїм контрагентом. Ми довго сиділи в тій фірмі, в їхньому VIP-room, дрінки нам подавали, приносили, що тільки душа запрагне…

- Свідок, не треба нам про меню. Прошу далі.

- Так точно, пробачте, високий суд. Так що розмовляли там довго, Артур Вікторович щось з ними щось там визначав. Вони не бажали погодитись, а він їх, мабуть, переконував. Я не знаю, бо під дверима стояв і не все чув. А що не моя справа, то я і знати не хочу.

- Так чи бачив свідок, що дійшло до підписання контракту?

- Ні, високий суд. Це значить, що ні, не дійшло. Перший раз я бачив, щоб Артур Вікторович не підписав контракт. Він просто піднявся і в певну мить вийшов. Потім сів до автомобілю, і ми рушили на Рубльовку, значить, додому. Пізно вже було, бо вони там довго розмовляли, про щось сперечалися, і тоді…

- Куди ви поїхали?

- Додому, як я вже високому судові і казав, на Рубльовку. Він по дорозі телефон виймав, хіба хотів комусь дзвонити, бо вибирав номер. Хіба що до дружини, давньої своєї, так мені здається. До тої, з якою вони розвелися.

- Звідки таке припущення?

- Бо вранці мені казала Настька… чи то Мілованова Наталія Євгенівна, його секретарка, що їй було наказано номер тієї знайти. І в телефон вписав, казав їй, що ввечері подзвонить. Я з ним весь час був, прошу Високого Суду, той останній вечір, тому…

- Прошу свідка контролювати власні емоції.