— Передусім, Гаррі, я хочу тобі подякувати, — сказав Дамблдор, і його очі знову замерехтіли. — Там, у кімнаті, ти виявив мені справжню відданість. Інакше Фоукс нізащо не прилетів би до тебе.

Він погладив фенікса, який сів йому на коліна тріпочучи крильми. Гаррі ніяково всміхнувся.

Дамблдор не спускав з нього очей.

— Отож, ти зустрів Тома Редла, — замислено мовив Дамблдор. — Можу собі уявити, як ти його цікавив!

Раптом Гаррі заговорив про те, що не давало йому спокою.

— Професоре Дамблдоре! Редл казав, що я подібний до нього. Дуже подібний.

— Він справді таке казав? — замислено глянув Дамблдор з-під своїх кошлатих сріблястих брів. — А що ти сам про це думаєш, Гаррі?

— Я не думаю, що я такий, як він! — аж трохи заголосно вигукнув Гаррі. — Тобто я… я у Ґрифіндорі… я…

Але він замовк, бо його знов охопив потаємний сумнів.

— Пане професоре, — промовив він за якусь мить, — Сортувальний капелюх казав мені, що я… що я багато чого досяг би в Слизерині. Певний час усі думали, що я спадкоємець Слизерина, бо я вмію говорити парселмовою.

— Гаррі, ти вмієш говорити парселмовою, — спокійно пояснив Дамблдор, — бо Волдеморт — останній живий нащадок Салазара Слизерина — теж говорить парселмовою. Якщо я не дуже помиляюся, то разом з цим шрамом він передав тобі тієї ночі і деякі свої здатності. Я певен, що сам він, звичайно, не мав такого наміру.

— То Волдеморт передав мені частинку себе самого? — приголомшено запитав Гаррі.

— Здається, так.

— І я таки мав бути в Слизерині, — розпачливо глянув на Дамблдора Гаррі. — Сортувальний капелюх побачив у мені слизеринські властивості і…

— Послав тебе до Ґрифіндору, — спокійно докінчив Дамблдор. — Послухай, Гаррі. Так сталося, що ти володієш багатьма якостями, які Салазар Слизерин цінував у своїх улюблених учнях: його власним дуже рідкісним даром — зміїною мовою; винахідливістю, рішучістю… певною зневагою до правил, — додав він — тут його вуса знову затремтіли. — А проте Сортувальний капелюх віддав тебе у Ґрифіндор. Ти знаєш, чому так сталося. Подумай.

— Він віддав мене у Ґрифіндор тільки тому, що я попросив не посилати мене у Слизерин, — розпачливо сказав Гаррі.