— Доброго ранку, — привітався чаклун з міністерства, коли прибули всі учні, а вихователі гуртожитків закликали до тиші. — Мене звати Вілкі Твайкрос, і наступні три місяці я буду вашим міністерським інструктором з явлення. Сподіваюся, що за цей час добре підготую вас до іспитів…

— Мелфою, перестань розмовляти і не відволікайся! — гримнула професорка Макґонеґел.

Усі озирнулися. Мелфой зі злості почервонів і відійшов від Креба, з яким, видно, пошепки про щось сперечався. Гаррі зиркнув на Снейпа — той теж був роздратований, хоч, як підозрював Гаррі, це стосувалося, мабуть, не так Мелфоєвої поведінки, як того, що Макґонеґел зробила зауваження учневі його гуртожитку.

— …щоб ви були добре підготовані до складання іспиту, — вів далі Твайкрос, наче його й не перебивали.

— Як ви вже, мабуть, знаєте, зазвичай у Гоґвортсі неможливо являтися чи роз’являтися. Пан директор зняв ці чари на одну годину, і тільки в межах Великої зали, щоб ви могли потренуватися. Хотів би наголосити, що поза стінами цієї зали ви являтися не зможете, тож нема сенсу навіть пробувати.

А зараз попрошу всіх стати так, щоб перед кожним було з півтора метри вільного простору.

Почалася метушня й штовханина — учні розходилися, натикалися один на одного і сперечалися за місця. Вихователі гуртожитків походжали між учнями, визначаючи їхні позиції й припиняючи суперечки.

— Гаррі, ти куди? — здивувалася Герміона.

Але Гаррі не відповів; він швидко загубився в юрбі, проминув те місце, де попискував професор Флитвік, намагаючись розставити по місцях кількох рейвенкловців, які пхалися наперед, пройшов повз професорку Спраут, яка шикувала своїх гафелпафців рядочком, і, нарешті, ухилившись від Ерні Макмілана, зумів стати з самого краю натовпу, прямісінько за спиною в Мелфоя. Той, скориставшись сум’яттям, знову сперечався з Кребом, який з бунтівним виглядом стояв перед ним рівно за півтора метри.

— Я не знаю, як задовго, врубався? — визвірився на нього Мелфой, не підозрюючи, що Гаррі стоїть у нього за спиною. — Карочє, воно виходить довше, ніж я думав.

Креб було роззявив рота, але Мелфой, здається, здогадався, що той хотів казати.

— Слухай, Креб, не твоє собаче діло, що я роблю. Карочє, ви з Ґойлом виконуйте, що вам наказано, і далі за всім простежте!

— Якби я хотів, щоб мої друзі за всім простежили, то пояснив би їм свій задум, — сказав Гаррі неголосно, але так, щоб Мелфой почув.

Мелфой крутнувся на місці, його рука метнулася по чарівну паличку, але саме тієї миті вихователі гуртожитків вигукнули:

— Тиша! — і все стихло. Мелфой поволі відвернувся від Гаррі.