— На жаль, Гаррі, цього разу Принц тобі не допоможе, — весело сказала вона, випрямляючись. — Треба розуміти принципи, що лежать в основі. Тут уже не нашахруєш і не підеш навпростець!

Гаррі роздратовано відкоркував узяту зі Слизорогового стола сліпучо-рожеву отруту, вилив її в казанок і запалив під ним вогонь. Гадки не мав, що робити далі. Глянув на Рона, який скопіював усе, що робила Герміона, і стояв з дурнуватим виглядом.

— Невже в Принца немає підказки? — пробурмотів Рон до Гаррі.

Гаррі вийняв вірний підручник «Прогресивної методики зіллєваріння» і знайшов там розділ, присвячений протиотрутам. Там був третій закон Ґолпелота, що його визубрила Герміона, але пояснювальних записів не було жодного. Мабуть, як і Герміона, Принц усе розумів і без пояснень.

— Нема нічого, — ще більше спохмурнів Гаррі.

Герміона вже розмахувала над казанком чарівною паличкою. Хлопці, на жаль, не могли копіювати її заклять, бо вона так добре опанувала безмовну техніку, що вголос не промовляла ні слова. А от Ерні Макмілан пробурмотів над своїм казанком:

— Спеціаліс виявляліс! — Це звучало ефектно, тож Гаррі й Рон швиденько повторили його дії.

Не минуло й п’яти хвилин, як Гаррі зрозумів, що його репутація найкращого в класі майстра відварів та настойок розвалюється просто на очах. Слизоріг з надією зазирнув у його казанок під час першого обходу підвалу, приготувавшись, як завжди, захоплено щось вигукнути, але натомість швидко відвернувся й закашлявся, коли йому вдарив у ніс сморід тухлих яєць. Глибшого самовдоволення на лиці Герміони годі було уявити; досі її дратувало й сердило, що на кожному уроці настійок її хтось там перевершував. Вона вже розливала загадковим чином розділені складники своєї отрути по десяти кришталевих пляшечках. Вже й не сподіваючись на підказку, а щоб просто сховатися від цього видовиська, Гаррі нахилився над підручником Напівкровного Принца й сердито перегорнув кілька сторінок.

І там було речення, накарлюкане просто поверх довжелезного переліку протиотрут.

«Просто запхати їм в горлянки безоар».

«Просто запхати їм в горлянки безоар».

Гаррі якусь мить дивився на ці слова. Здається, колись він уже чув про безоари. Чи не згадував про них Снейп ще на найпершому уроці настійок? «Камінчик з цапиного шлунка, який рятує від більшості отрут».

Це не розв’язувало Ґолпелотової проблеми, і якби в них і далі викладав Снейп, то Гаррі на це не зважився б, але зараз настала мить для відчайдушних дій. Він поспішив до шафи з запасами й почав там нишпорити поміж рогами єдинорогів та поплутаними клубками трав; нарешті на самому споді знайшов маленьку картонну коробочку, на якій було нашкрябане слово «Безоари».