— Дякую, — сказав Твайкрос. — А зараз…

Він махнув чарівною паличкою. Перед кожним учнем на підлозі з’явилися старовинні дерев’яні обручі.

— Для явлення найважливіші три речі або три «М»! — сказав Твайкрос. — Місце, мужність і мудрість!

— Перший крок: необхідно зосередитися на бажаному місці призначення, — вів далі Твайкрос. — У цьому разі ним стане середина вашого обруча. Зосередьтеся на цьому місці призначення.

Усі крадькома обвели очима залу, перевіряючи, чи інші дивляться на власні обручі, а тоді швиденько зробили так, як було сказано.

Гаррі дивився на круглу латку запорошеної підлоги всередині свого обруча й щосили намагався ні про що інше не думати. Виявилося, що це неможливо, бо не йшло з голови питання, чим саме займається Мелфой, якщо так потребує пильності.

— Другий крок, — продовжував Твайкрос, — зберіть усю вашу мужність для того, щоб опинитися в уявленому вами місці! Нехай жодна клітинка вашого тіла не сумнівається, що буде саме там!

Гаррі ще раз нишком поглянув навколо. Лівіше Ерні Макмілан з таким напруженням дивився на обруч, що аж почервонів; здавалося, він ось-ось знесе яйце завбільшки як квафел. Гаррі проковтнув сміх і знову прикипів поглядом до свого обруча.

— Третій крок, — зазначив Твайкрос, — але тільки після моєї команди… оберніться на місці, ступіть у порожнечу, і рухайтеся з мудрістю! За моєю командою починаємо… раз…

Гаррі ще раз озирнувся; багато учнів стривожилося, що їм так швидко звеліли явитися.

— …два…

Гаррі знову спробував зосередитися думками на обручі; він уже забув, що мали означати ті три «М».

— …ТРИ!

Гаррі крутнувся на місці, втратив рівновагу й ледь не впав. Він був такий не один. По цілій залі учні хиталися, мов п’яні; Невіл лежав горілиць; а от Ерні Макмілан зробив дивний стрибок-пірует у свій обруч і на мить засяяв у захваті — поки не побачив, що Дін Томас аж ридає, так з нього сміється.

— Нічого-нічого, — незворушно прокоментував Твайкрос, який, мабуть, і не сподівався кращих результатів. — Поправте обручі й вертайтеся на початкові позиції…

Друга спроба виявилася нічим не краща за першу. Третя теж не вдалася. Нічого незвичного не було аж до четвертої спроби. Хтось жахливо заверещав від болю, усі злякано озирнулися й побачили Сьюзен Боунз з Гафелпафу, що похитувалася в своєму обручі, а її ліва нога й досі стояла за півтора метри від обруча.

До неї кинулися вихователі гуртожитків; щось лунко бабахнуло — і все вкрилося фіолетовим димом, а коли дим розвіявся, то всі побачили заплакану й перелякану Сьюзен, що нарешті возз’єдналася з рідною ногою.