У тьмяно-зеленому сяйві Мітки Гаррі побачив, як Дамблдор ухопився почорнілою рукою за груди.
— Піди й розбуди Северуса, — тихо, але чітко звелів Дамблдор. — Скажи йому, що сталося, й приведи його до мене. Більше нічого не роби, ні з ким не розмовляй і не скидай плащ-невидимку. Я зачекаю тут.
— Але…
— Гаррі, ти поклявся мені підкорятися… йди!
Гаррі побіг до дверей, за якими були ґвинтові сходи, та не встигла його рука торкнутися залізного кільця на дверях, як він почув, що хтось біжить сюди з протилежного боку. Глянув на Дамблдора, а той показав йому жестом відійти. Гаррі відступив, одночасно виймаючи чарівну паличку.
Двері рвучко відчинилися, з них хтось вискочив і крикнув:
Тіло Гаррі в одну мить застигло й знерухоміло; він відчув спиною мури вежі, що підперли його, наче якусь хитку статую, що не могла ні ворухнутися, ні заговорити. Він не розумів, що сталося… адже «Експеліармус» це не закляття «Вогнеморозко»…
І тут, у світлі Чорної мітки, він побачив, як полетіла дугою над фортечними мурами Дамблдорова чарівна паличка, і зрозумів… Це Дамблдор знерухомив Гаррі безмовним закляттям, і йому не вистачило частки секунди, щоб захиститися самому.
Дамблдор стояв спиною до фортечного муру, його обличчя було страшенно бліде, проте воно й далі не виявляло ні паніки, ні тривоги. Дамблдор просто подивився на того, хто його роззброїв, і сказав:
— Добрий вечір, Драко.
Мелфой ступив крок уперед і швидко озирнувся, щоб пересвідчитись, що тут немає нікого, крім нього й Дамблдора. Його очі помітили другу мітлу.
— Хто тут ще є?
— Це я хотів би тебе запитати. Чи, може, ти дієш самостійно?
Гаррі побачив, як безбарвні Мелфоєві очі знову зиркнули на Дамблдора, освітленого зеленкуватим сяйвом Мітки.
— Ні, — заперечив він. — Я маю підкріплення. Сьогодні у вашій школі є смертежери.
— Ну-ну, — сказав Дамблдор, мовби Мелфой показував йому цікавий варіант домашньої роботи. — Дуже добре. Тобі вдалося їх сюди запустити?
— Так, — засопів Мелфой. — Карочє, прямо під вашим носом, а ви й не помітили!
— Геніально, — сказав Дамблдор. — Але… вибач мені… а де ж вони? Щось ніхто тебе не підтримує.