Він колупався в зубах жовтим нігтем, глузуючи з Дамблдора.

— Не відмовлюся й від тебе на десертик, Дамблдоре…

— Ні, — різко обізвався четвертий смертежер з грубим і жорстоким обличчям. — У нас наказ. Це має зробити Драко. Давай, Драко, але швидко.

Мелфой виявляв ще менше рішучості, ніж досі. Він перелякано дивився в Дамблдорове обличчя, яке ще дужче зблідло й похилилося, бо він увесь час сповзав по стіні.

— Йому й так уже небагато лишилося, якщо хочете знати! — додав чоловік з косим поглядом, а його сестра хрипко захихотіла. — Ви подивіться на нього… що це з тобою, Дамбі?

— Та вже не той організм, повільніші реакції, Амікусе, — відповів Дамблдор. — Старість, одне слово… колись, мабуть, і з тобою таке буде… якщо пощастить…

— Що це означає? — оскаженів раптом смертежер. — Завжди одне й те саме, Дамбі — ти тільки патякаєш і нічого не робиш! Я взагалі дивуюся, навіщо Темному Лорду перейматися тим, як саме тебе вбивати! Давай, Драко, кінчай з ним!

Але тієї миті знизу знову долинув гамір сутички, і хтось закричав:

— Вони заблокували сходи… Редукто! РЕДУКТО!

Серце в Гаррі закалатало: то ці четверо не знищили всіх оборонців, вони просто прорвалися на вежу і, судячи з усього, загородили прохід якимось закляттям…

— Давай, Драко, швидше! — сердито крикнув чоловік з жорстоким обличчям.

Але Мелфоєва рука так тряслася, що він не міг націлитися.

— Краще я, — прохрипів Ґрейбек, і пішов на Дамблдора, простягаючи до нього руки й щирячи зуби.

— Я сказав — ні! — крикнув чоловік з жорстоким обличчям; спалахнуло світло й вовкулаку збило з ніг; він ударився об мур і поточився. Серце в Гаррі гупало з такою силою, що просто дивовижно, як це ніхто й досі не почув, що він тут стоїть, ув’язнений Дамблдоровим закляттям… якби ж він міг хоч поворухнутися, він би тоді з-під плаща вцілив їх закляттям…

— Драко, або виконуй, або відійди, щоб хтось із нас… — прохрипіла жінка, та в ту мить двері до валів розчахнулися і з’явився Снейп з чарівною паличкою в руці; він окинув усіх чорними очима — від Дамблдора, що тулився до стіни, до четвірки смертежерів разом з вовкулакою і Мелфоя.

— Снейп, є проблема, — сказав дебелий Амікус, не зводячи очей і палички з Дамблдора, — хлопець неспроможний…

Але ще хтось дуже тихо вимовив Снейпове ім’я.

— Северусе…

Цей голос налякав Гаррі понад усе, що він пережив цього вечора. Дамблдор уперше по-справжньому благав.