Коли ж царював благочестивий цар Теодосій, прийшов до нього святий Амфилохій, молячи, щоб повелів прогнати з кожного міста собориська аріянські. Цар же не хотів того чинити, аби не явитися гнобителем люду, і зневажив прохання святого — він же тоді відійшов мовчки. За кілька днів знову зайшов у царську палату і, як премудрий, учинив річ, достойну пам'яті: поклонився цареві, який сидів на престолі, воздаючи йому належну честь, і привітав його солодкими словами, а сина його Аркадія, щойно на царство виведеного і який сидів близько батька, зневажив і належної йому не віддав честі. Розгнівався вельми цар і, не змігши витерпіти синового безчестя, повелів вигнати з докуками блаженного Амфилохія із палати. Святий же Амфилохій рече цареві: "Як не терпиш синового безчестя і гніваєшся на мене, так і Бог Отець не терпить безчестя Сина Свого, відвертається й ненавидить тих, що гудять Його, і гнівається на тих, що прихиляються до проклятої єресі". Тоді зрозумів цар, через віщо святий Амфилохій не віддав честі його синові, — щоб показати такою притчею, що Богу Синові рівна з Отцем честь належить. Здивувався премудрості його діла та премудрим словам, тож, уставши з престолу свого, поклонився йому та й попросив прощення. Тоді розіслав писання свої по всьому царству, щоб аріяни були прогнані примусом та забороною з усіх міст. Так святий Амфилохій очистив од єретиків Христову Церкву. Численні ж "Слова" про православну віру учинив і книги написав, досяг глибокої старості і з миром почив у Господі.
У той-таки день житіє святого отця нашого Григорія, єпископа Акрагантійського
У Сицилійській країні є село, що зветься Преторія, поблизу міста Акрагантійського. В тому селі народився святий Григорій у правовірних та добродійних батьків. Батько його був Харитон, а мати Теодотія. Були ж милостиві вельми до вбогих, мали велике багатство, з якого значне добродіяння всім творили. Коли ж хрестили дитя те Григорієм, прийняв його від купелі блаженний Патаміон, єпископ Акрагантійської Церкви. На восьме літо віку свого хлопець був відданий у науку книг одному вправному учителеві, на ім'я Даміян, і за два роки добре навчився всілякі книги читати, і писати, й пісні церковні співати. На дванадцяте літо поставлений був клириком од блаженного Патаміона, єпископа, і вручений архидияконові Донату, що наставив його на подвиги духовні й на чеснотливе життя. І вправлявся хлопець у молитві та читанні постійному, день-бо й ніч сидячи над книгами, читаючи Божественне Писання і житія святих отців, і розпалювався сердцем до наслідування їх, бажаючи слідувати стопами їхніми.