Коли так він молився, один із наближених узяв ножа й відрізав чесну його голову — і так закінчив святий подвига мучення, віддав у руки Божі святу свою душу. Чесне ж його тіло, роздроблене й кинуте, на землі лежало до ночі; вночі ж благовірні люди зібрали всі частки і з іншим тілом укупі поховали, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

У той-таки день пам'ять преподобного отця нашого Паладія, якого не раз згадувано у Лимонарі.

І преподобного отця нашого Романа, який поза містом Антіохією в малій келії зачинив себе і до старості боговгодно жив. Той ніколи не користувався вогнем ані світлом в усі дні життя свого, а харч йому був: хліб, сіль та вода, та й того стільки вживав, аби лиш із голоду не померти. Одежу мав волосяну, гостру, всередині ж важкими обкладена залізами; мав же благодать цілити хвороби й багатьом користь давав; та й до Господа відійшов.

І святих преподобномучеників сімнадцятьох отців, котрі в пустелі Сенаридській були схоплені від Арахіївоєводи і постраждали від Авеніра, царя індійського. Про них дивись у житії преподобних отців Варлаама та Йоасафа індійських, цього ж місяця, 19-го дня.

У цей-таки день спогад знамень та чудес, що були від ікони Пречистої Владичиці нашої Богородиці у Великому Новгороді, про що дивись у житії святого Івана, архиєпископа Новгородського, вересня-місяця в 7-ий день, на сторінці 505а.

І пам'ять того, що між святих, отця нашого Якова, єпископа Ростовського.