По тому відсікли праву його руку, він-бо заволав, кажучи: "Милість Твою, Господи, навіки оспіваю, з роду в рід звіщу істину Твою, бо сповнюєш на мені явно оте слово Своє таке: "І коли [права] рука твоя спокушує тебе, — відтіни її" і відкинь од себе".

І відсікли ліву його руку. Він же рече: "Не мертві восхваляють Тебе, Господи, ані всі, що сходять у пекло, тримаючись лівиці діл неправедних, але ми, живі, котрі відкидають лівицю, благословимо Тебе, Господи, відтепер довіку".

І відсікли рамено його праве, він же рече: "Хвали, душе моя, Господа, восхваляю Господа в житті моїм, співаю Богові моєму, доки я є, Котрий, поклавши на рам'я своє знайдену загинулу вівцю і на правий бік Себе поставивши, згадає й моє це рамено праве, і погублене віднайде, і також праворуч Себе поставить".

І відсікли ліве його рамено, а святий говорить: "Ті, що обходять, обійшли мене, але Помічник мій і хвала моя Господь є мені на спасіння, Йому ж бо влада була на рам'ї Його. Той мене, постраждалого на усічення цього лівого рамена, не попустить ухилитися наліво до темної влади".

Тоді почали різати голінку його аж до колін; святий же, вельми відчувши біль, заволав: "Господи Боже мій, не людські голінки подобаються Тобі, але подобаються Тобі ті, що бояться Тебе, і ті, що уповають на милість Твою; допоможи мені, рабу Твойому, бо охопили мене болісті смертні".

Мучителі ж сказали до нього: "Чи ж не говорили ми тобі, що тяжкі муки й люті болісті обіймуть тебе, ти ж не вірив був нам". Відповів доблесний страждалець: "Чи ж не знаєте, пощо болію? Через те, щоб явлено було, який я плотський є: досі-бо зневажав муки, як безплотний задля Бога, Який укріплював мене. Тепер же, єством болячи, являюся як плотський, одначе вдягне мене Господь у плоть нову, якої знаряддя ваше мучительське обрізувати й роздробляти не зможе ніколи".

Трудилися мучителі, відсікаючи вуди його від ранку до години дев'ятої, і проздовж усього того часу, як від кипариса, так від мученої його плоті добропашність велика відходила. І перестали різати його мучителі — Христовий же воїн своїми болями диявола переміг і закликав до Бога, волаючи: "Свят, свят, свят Ти, Боже Вседержителю, Отче, і Сине, і Святий Душе, хвалений від херувимів і славлений од серафимів, і прославлений од усіх небесних воїнів, і від кожного дихання поклоняльний, доглянь мене, живих та мертвих Боже, і почуй мене ледве живого. Це ж бо обрізані вже всі вуди мої, і лежить тіло моє одне мертве, а друге ще ледве живе, і не маю ніг, на яких би стояв перед Тобою, Господи, не маю рук, щоб піднести в молитві до Тебе, Владико; не маю колін, на які б припав, поклоняючись Тобі, Творцеві моєму: руки, і ноги, і рамена, і голінки відсічені є; я ж кинутий є перед Тобою, Всевидче, ніби хоромина впала і ніби дерево без віття, — молю-бо Тебе, Людинолюбче, не покинь мене до кінця, але виведи із темниці душу мою!"