— Як ти сказав?
— Він хоче говорити тільки з найстаршим за званням.
— Від Оліветті нічого не чути?
— Ні, сер.
Він узяв телефон.
— Це капітан Рошер. Я найстарший за званням.
— Рошере, — почув він, — я поясню вам, хто я такий. А тоді скажу, що робити далі.
Коли незнайомець закінчив говорити й відімкнувся, Рошер стояв приголомшений. Він зрозумів, хто йому наказує.
А в ЦЕРНі Сильвія Боделок насилу встигала реєструвати всі запити щодо придбання ліцензії, які надходили на голосову пошту Колера. Коли ж на столі директора задзвонив приватний телефон, Сильвія аж підскочила. Цього номера не знав ніхто. Вона взяла слухавку.
— Так?
— Міс Боделок? Це директор Колер. Зв’яжіться з моїм пілотом Літак має бути готовий за п’ять хвилин.
100
100
Роберт Ленґдон розплющив очі і побачив над собою розкішний розписаний фресками купол. Він не знав ні де він знаходиться, ні скільки часу пробув без свідомості. Угорі клубочився дим Щось затуляло йому рот. Киснева маска. Він скинув її. У приміщенні стояв жахливий сморід — наче від паленого м’яса.
Ленґдон скривився від болю в голові. Спробував сісти. Над ним схилився чоловік у білому халаті.
—