— Або це Атропос переконав його, — понуро мовила Луїза. — Атропос або навіть хтось вищий.
Ральфу ця думка не припала до душі, однак логічність її була очевидна.
«Сутність, — подумав він, здригнувшись. — Кривавий Цар».
— Вони керують Едом, як маріонеткою, — сказала Луїза.
— Ти маєш на увазі Атропоса?
— Ні, Атропос усього лише жалюгідний хробак, до певної міри він нічим не відрізняється від містера К. і містера Л. — прислуга, яка стоїть на наступному щаблі після некваліфікованих робітників у грандіозній схемі подій.
— Прибиральниця або воротар?
— Цілком можливо, — погодилася Луїза. — Очевидно, найбільше з Едом попрацював Атропос, можу сперечатися на тістечко, що йому ця робота подобається, але б’юсь об заклад на будинок, що накази надходять згори. Тобі це здається більш або менш розумним?
— Так. Швидше за все, ми ніколи не дізнаємося, наскільки Ед був божевільний до того, як усе почалося, або коли саме Атропос перерізав «мотузочку» Еда, але в цей момент мене цікавлять більш земні речі. Хотів би я знати, як йому вдалося роздобути грошей, щоб внести заставу за Чарлі Пікерінга, і де він брав кошти на оплату занять у школі пілотів.
Перш ніж Луїза встигла відповісти, до них підійшла офіціантка, дістаючи з кишені фартуха записну книжку й кулькову ручку.
— Що замовляєте?
— Мені грибний омлет із сиром, — сказав Ральф.
— Ага. — Жінка перемістила жуйку за іншу щоку. — Двоє яєць чи троє?
— Четверо, якщо не заперечуєте.
Жінка, злегка піднявши брови, зробила позначку в блокноті й промовила:
— Якщо не заперечуєте ви, то чого ж заперечувати мені? Що іще?
— Подвійну порцію апельсинового соку, бекон, сосиски і смажену картоплю. Краще подвійну порцію картоплі. — Він помовчав, обмірковуючи замовлення. Потім посміхнувся. — А пиріг у вас є?
— Із сиром чи з яблуками? — Офіціантка глянула на Ральфа. — Я бачу, ви зголодніли, мов лев.
— Так, ніби не їв тиждень, — відповів Ральф. — Мені з сиром. І каву для початку. Багато чорної кави. Ви все записали?
— Не хвилюйтеся, леве. Цікаво подивитися, на кого ви будете схожі, коли із цим упораєтеся. — Офіціантка глянула на Луїзу. — А що принести вам, мем?