Светлый фон
Що ви вчинили? Ви сьогодні налякали до смерті моїх людей!

— Так, я вас розумію. Пробачте мені, будь-ласка. Я дуже шкодую, що так сталося. Дуже. Але Аменда захотіла додому, й вона також дуже просила мене нікому не телефонувати у Ґрінлоні, поки ми не від’їдемо на достатню відстань від нього. За такої ситуації я вирішила віддатися на волю обставин. Це було так, ніби я почула голос Божий.

Дуже

Аменда енергійно подала їй знак, піднявши вгору два великі пальці, але Лізі не могла відвернути на неї свою увагу. Доктор Олберніс міг бути захопленим шанувальником романів її чоловіка, але Лізі не мала сумніву в тому, що він також чудово володіє вмінням випитувати в людей те, чого вони не мають наміру або не хочуть йому розповідати.

Проте в голосі Олберніса прозвучало збудження.

— Місіс Лендон… Лізі… а ваша сестра спроможна відповідати на запитання? Вона при тямі й спроможна на якусь реакцію?

— Щоб повірити, треба почути, — сказала Лізі й подала мобільник Аменді.

Аменда мала зляканий вигляд, але мобільник узяла.

Лізі губами застерегла її Будь обережна.

Будь обережна.

10

10

— Алло, доктор Олберніс? — Аменда говорила повільно, старанно артикулюючи кожне слово, але цілком чітко. — Так, це вона. — Слухає. — Аменда Дебушер, правильно. — Слухає. — Моє друге ім’я — Джорджетта. — Слухає. — У липні сорок шостого року. Тобто мені ще не зовсім шістдесят. — Слухає. — Я маю одну дитину, дочку на ім’я Інтермеццо. Скорочено — Метці. — Слухає. — Джордж В. Буш, мені не хочеться навіть згадувати про нього, цей чоловік наділений комплексами, не менш небезпечними, аніж ті, які він приписує своїм уявним ворогам. — Слухає. Заперечливо хитає головою. — Я… я не можу зараз повернутися до всього цього, докторе Олберніс. Лізі тут, поговоріть із нею. — Вона подала Лізі мобільник, її очі благали якось завершити цю розмову. Лізі кивнула їй підбадьорливо й енергійно. Аменда знесилено відкинулася на своє сидіння, ніби щойно пробігла довгу дистанцію.

— …ще тут? — пролунало з телефону, коли Лізі знову притулила його до вуха.

— Це Лізі, докторе Олберніс.

— Лізі, що сталося?

що сталося?

— Ви хочете, щоб я подала вам детальний звіт, докторе…

— Г’ю. Будь ласка. Г’ю.