Коли похоронний агент сказав «Амінь», Луїс узяв Рейчел під руку і вивів її геть. Рейчел пробурмотіла якісь протести — вона хоче зостатися трохи довше, будь ласка, Луїсе, — але чоловік був невблаганним. Вони підійшли до машин. Там стояв похоронний агент, який забирав у відвідувачів парасольки з притороченою до ручки адресою і віддавав їх помічнику. Той ставив їх на підставку, яка мала вельми сюрреалістичний вигляд на вкритому росою моріжку. Правою рукою Луїс тримав Рейчел, а долоню Еллі в білій рукавичці стискала його ліва рука. На дівчинці була та ж сама сукня, що і на похороні Норми Крендал.
Джад підійшов якраз тоді, коли Луїс посадив своїх дам у машину. Здається, у старого також була важка ніч.
— Луїсе, з тобою все гаразд?
Луїс кивнув.
Джад зігнувся, зазираючи до машини.
— Як ти, Рейчел? — спитав він.
— Усе нормально, — прошепотіла вона.
Джад ніжно поплескав її по плечу і повернув голову до Еллі.
— А ти як, крихітко?
— Я в порядку, — сказала Еллі, викривляючи рота в бридкій акулячій усмішці, щоб показати, в якому саме вона
— А що то за світлина у тебе?
На мить Луїс подумав, що дочка не відпустить фото, відмовиться його показувати, але тут дівчинка з болісним осяянням простягнула картку Джаду. Старий тримав її своїми великими пальцями, пальцями такими кривими і незграбними на вигляд, що, здавалося, вони мали воювати з трансмісіями великих вантажівок та складною машинерією в «Корпорації Бостона та Мену», але це були саме ті пальці, що витягли з Ґейджевої шиї бджолине жало з незбагненною вправністю фокусника або хірурга.
— А й справді мило, — озвався Джад. — Ти саджаєш його на ґринджоли. Закладаюся, йому се дуже сподобалося, правда ж, Еллі?