«У могилі затишно і тихо, — подумав він. — Та не до пестощів, на лихо». Хто написав? Ендрю Марвел[134]? І чому людський мозок так любить накопичувати купи непотрібного сміття?

Раптом у його голові пролунав голос Джада, схвильований і — наляканий? Так, саме наляканий:

«Луїсе, що ти тут робиш? Ти замірився стати на шлях, яким зовсім не хочеш іти».

Та Луїс вигнав цей голос зі своєї свідомості. Якщо він і мучив когось, то лише себе. Ніхто не має дізнатися про те, що він був тут, коли темрява проковтнула рештки дня.

Звивистою стежиною чоловік рушив до могили Ґейджа. На якусь мить він опинився під шатром дерев, які таємниче тріпотіли молодими листочками у нього над головою. Серце гучно гупало в грудях. Могили та пам’ятники вишикувалися нерівними рядами. Десь там була хижка сторожа, а заразом і карта всіх двадцяти акрів «Привітного краєвиду», охайно розділених на сектори. На кожному секторі дбайливо зазначалося, які ділянки зайняті, а які виставлені на продаж. Ось така от нерухомість. Однокімнатні апартаменти. Спальні місця.

«Не дуже схоже на „Кладвишче домажніх тварин“», — подумав Луїс. Ця думка здивувала його і змусила спинитися. Зовсім не схоже. «Кладвишче» здавалося порядком, що виник з хаосу. Ті грубі концентричні кола, що звужуються до центру, пошерхлі шматки сланцю, хрести, збиті з дощок. Неначе діти, які ховали там своїх тварин, ввібрали той візерунок з глибин колективного несвідомого, неначе…

На якусь мить «Кладвишче домажніх тварин» здалося йому своєрідною рекламою… Запрошенням, яке видають усім охочим на алеї потвор у ярмаркові дні. Приходьте дивитися на пожирача вогню, приходьте на безкоштовний сеанс. Ми знаємо, що ви не захочете кидати гроші на вітер — не вкусивши калача, ти не купиш рогача…

Ті могили, ті могили в майже друїдичних колах.

Ті могили на «Кладвишчі домажніх тварин» витворювали найдревніший релігійний символ у світі — кола, що звиваються споконвічними спіралями у нескінченність. Порядок з хаосу чи хаос із порядку, залежно від того, по який бік була зараз твоя свідомість. Єгиптяни карбували цей символ на могилах фараонів, фінікійці викладали на могилах скинутих правителів. Знаходили його і в печерах стародавніх Мікен, королі Стоунхенджу вибудували у формі концентричних кіл свій магічний годинник для вимірювання ритмів Всесвіту, і саме такі спіральні обриси мав біблійний вихор, крізь який Господь промовляв до Іова.

Спіраль — найдавніший у світі символ, хиткий і таємничий міст між Універсумом людини і Порожнечею.