— У нас небагато визначних пам’яток, які так приваблюють туристів, але тут дуже добре, правда?

— Дуже гарно, — каже Джек. — Проте я думаю, що тут скрізь гарно.

— Джуді дуже подобається цей краєвид. Хай би коли ми їхали до Ардена гарної днини, ми обов’язково маємо зупинитися, вийти з авто, розслабитись і якийсь час просто дивитися довкруж. Знаєте, це ніби підзарядитися, перш ніж знову повернутися до рутини. Іноді я втрачаю терпіння і думаю: та ну, я бачив це вже тисячу разів, мені треба робити справу, але я просто людина, правда? Отже, кожного разу, коли ми приїжджаємо сюди і затримуємось тут, я усвідомлюю, що моя дружина знає більше, ніж я, тож просто сиджу і слухаю її.

Джек усміхається, сідає і чекає, коли Фред договорить до кінця. Відтоді як він його підібрав, Фред вимовив дві-три фрази подяки, але, очевидно, він обрав це місце, щоб поговорити про те, що його дуже непокоїть.

— Я їздив сьогодні вранці до лікарні, і вона, ну, інша, — побачивши її, поговоривши з нею, можна сказати, що вона в набагато кращій формі, ніж учора. Хоча вона досі сильно непокоїться через Тайлера, вона інша. Можливо, це вплив ліків. Я навіть не знаю, що вони їй дають.

— Ви можете з нею нормально поговорити?

— Так, час від часу. Наприклад, сьогодні вранці вона розповідала мені про статтю у вчорашній газеті, про маленьку дівчинку, яка майже виграла третє місце в конкурсі з правопису на рівні штату, оскільки не змогла правильно написати слово, про яке навіть ніхто не чув. Попопалакс чи щось таке.

— Опопанакс, — каже Джек.

Він говорить так, наче йому в горлі застряла риб’яча кістка.

— Ви теж читали цю статтю? Дуже цікаво, ви обоє запам’ятали слово. Воно неначе підштовхнуло її. Вона попросила медсестер пошукати в словниках, що це означає, і одна з них переглянула кілька словників, але так і не знайшла.

Джек знайшов це слово в «Короткому Оксфордському словнику»; його буквальний зміст не мав значення.

— Очевидно, визначення слова «опопанакс», — каже Джек: — 1. Слово, яке не можна знайти в словнику; 2. Жахлива таємниця.

— Ага! — Фред Маршалл нервово рухається оглядовою зоною та зупиняється позаду Джека, котрий повертається й бачить, що Фред розглядає широку панораму. — Мабуть, так і є. — Очі Фреда досі зосереджені на пейзажі. Він іще не готовий це зрозуміти, але намагається. — Було так приємно бачити, що вона зацікавилась такою дрібницею, як замітка у «Віснику»…

Він витирає сльози і ступає крок до горизонту. Коли він обертається, то дивиться просто на Джека.

— Ах, перш ніж ви зустрінетеся з Джуді, я хочу розповісти дещо про неї. Біда в тому, що я не знаю, як це прозвучить для вас. Навіть для мене це звучить… я не знаю.