— Де Джуді Маршалл?

— Вона он із цього боку, сидить спиною до нас на останній лавці. Бачите її, містере Маршалл?

— Я помітив її одразу, — каже Фред. — Були якісь зміни відтоді, як я приходив сьогодні вранці?

— Наскільки я знаю, то ні. Лікар, що її лікує, доктор Шпіґельман, буде тут за півгодини, можливо, він скаже вам щось більше. Провести вас і містера Сойєра до дружини? Чи ви краще підете самі?

— Думаю, ми впораємося, — каже Фред Маршалл. — Як довго нам можна побути?

— Я даю вам п’ятнадцять хвилин, максимум двадцять. Джуді досі у важкому стані, хотілося б якомога менше завдавати їй стресу. Здається, вона достатньо спокійна, але десь зовсім далеко, правду кажучи, вона марить. Цілком імовірно, що може бути ще один напад істерики, а нам зовсім не хотілося б знову давати їй ліки. Тож, будь ласка, містере Маршалл, намагайтесь утримуватись від розмов, які можуть спричинити стрес, говоріть лише про щось хороше і позитивне.

— Ви думаєте, вона марить?

Медсестра Бонд співчутливо посміхається.

— Цілком імовірно, містере Маршалл, ваша дружина марить уже багато років. Ох, вона це вдало приховувала. Такі марення, як у неї, не виникають за одну ніч, о ні, ні. Вони формуються роками, і весь цей час людина може функціонувати абсолютно нормально, аж доки щось не спровокує раптовий психоз. У даному разі, звичайно ж, це було зникнення вашого сина. До речі, дозвольте висловити свої співчуття. Те, що сталося, — це просто жах.

— Так, — каже Фред Маршалл. — Але Джуді почала дивно поводитись іще до того…

— Боюся, це не має значення. Вона шукала розради у своїх мареннях, у власному вигаданому світі, і знайшла її. У тому світі вона знайшла підтримку, якої потребувала. Можливо, вона вам казала щось сьогодні вранці, містере Маршалл? Ваша дружина згадувала щось про перехід до інших світів?

— Перехід до інших світів? — стривожено запитує Джек.

— Досить типовий прояв шизофренії, — каже медсестра Бонд. — Понад половину людей у цьому відділенні мають такі фантазії.

— Ви думаєте, моя дружина — шизофреник?

Медсестра Бонд дивиться повз Фреда, щоб оглянути всіх її підопічних пацієнтів.

— Я не психіатр, містере Маршалл, але маю двадцять років досвіду роботи з психічно хворими. На основі цього досвіду, я можу сказати, що у вашої дружини явно виражені прояви параноїдальної шизофренії. Мені хотілося б мати більш утішні новини для вас. — Вона знову дивиться на Фреда Маршалла. — Звичайно, доктор Шпіґельман поставить остаточний діагноз, він зможе відповісти на всі ваші запитання, пояснить лікування і таке інше.

Посмішка, здається, застигає на обличчі, коли вона повертається до Джека.