— На жаль, нам треба перейти аж на інший бік, — каже Фред Джеку.

Ліворуч від них видніється безкінечний коридор, і Фред показує пальцем, що їм туди.

Вони проходять повз двоє великих двостулкових дверей, минають коридор відділення «Б», дві величезні кімнати з рядами зашторених кабінок, знову повертають ліворуч біля зачиненого входу у відділення геронтології, проходять довгим-довгим передпокоєм, стіни якого завішані стендами, проходять мимо відділення «В», тоді стрімко повертають праворуч біля жіночого і чоловічого туалетів, минають відділення офтальмології, архів і нарешті доходять до коридору відділення «Г». Вони проходять — світло все тьмяніє і тьмяніє, стіни звужуються, вікна зменшуються. Відділення «Г» заполонив морок, невеличка калюжка розлитої води блищить на підлозі.

— Це найдавніша частина будинку, — говорить Фред.

— Джуді треба забрати звідси якомога швидше.

— Так, звичайно, щойно Пет Скарда скаже, що їй краще. Але ви будете здивовані: Джуді подобається тут. Думаю, це їй допомагає. Вона мені сказала, що тут почувається в абсолютній безпеці, а ті, з ким спілкується тут, надзвичайно цікаві. Вона каже, що це неначе круїз.

Джек сміється від здивування й недовіри, Фред Маршалл торкається його плеча і запитує:

— Це означає, що їй набагато краще чи набагато гірше?

Наприкінці коридору вони опиняються у величенькій кімнаті, в якій нічого не змінювали вже зо сто років. Темно-коричневі панелі, обтягнені тканиною, на чотири фути підносяться над темно-коричневою підлогою. Праворуч, на сірій високій стіні, мов картини в рамах, два вузькі вікна просіюють сіре світло. Чоловік, що сидить за глянсовою дерев’яною стійкою, натискає на кнопку, яка відчиняє подвійні металеві двері з написом «ВІДДІЛЕННЯ “Г”» і маленьким віконцем із броньованого скла.

— Містере Маршалл, ви можете зайти. А це хто?

— Це Джек Сойєр. Він зі мною.

— Він родич чи медичний фахівець?

— Ні, але моя дружина хоче його бачити.

— Зачекайте тут хвилинку.

Черговий зникає за металевими дверима і зачиняє їх за собою, брязкаючи ключами, як у в’язниці. За мить він знову з’являється, але з ним схожа на чоловіка в жіночому одязі медсестра із суворим обличчям, великими руками та товстими ногами. Вона відрекомендувалася як Джейн Бонд, старша медсестра відділення «Г». Враховуючи обставини й те, що сказала медсестра стосовно себе, в уяві Джека з’являється щонайменше кілька прізвиськ. Вона ставить безліч запитань Фреду і Джеку, але, перш ніж зникає за величезними дверима, запитує лише Джека.

— Вартовий Бонд, — не втримується Джек.