Стариган завертає за ріг і зникає. Енді замислено стоїть там, де й стояв. Якби в нього в номері був телефон, він, мабуть, подзвонив би вниз і попередив Морті Файна, але в нього немає апарата. То що ж робити?

Після нетривалих внутрішніх дебатів він прямує коридором і заглядає за ріг. Тут немає виходу, лише троє дверей номерів: № 312, № 313 і наприкінці № 314, єдиний не порожній номер у тупику. Чоловік із № 314 проживає тут з весни, але все, що Енді про нього знає, це як його звати: Джордж Поттер. Енді запитував про Поттера обох, і Ірві, і Гувера Далрімпла, але Гувер нічого не знає про нього, Ірві теж.

— Ти маєш знати, — заперечив Енді. Ця розмова відбувалась десь наприкінці травня — на початку червня, приблизно в той час, коли зачинився бар на першому поверсі. — Я бачив вас у «Лаккі», коли ви разом пили пиво.

Ірві з притаманним йому цинізмом звів одну кудлату брову.

— Ти бачив, як я пив із ним пиво? Та хто ти такий? — дратівливо запитав він. — Моя клята дружина?

— Я просто кажу. Коли п’єш пиво з людиною, то про щось говориш…

— Зазвичай, можливо. Але не з ним. Я сів, замовив келих пива і насолоджувався власними думками. Я спитав: «Що думаєте про “Брюерс” цього року?» І він відповів: «Вони відстій, як і минулого. Я слухаю “Кабс” по своєму рах-діо…»

— Це він так сказав «Рах-діо»?

— А хто, я? Ти коли-небудь чув, щоб я казав «рах-діо»? Я кажу «радіо», як і всі нормальні люди. Ти слухаєш чи ні?

— Не схоже, ніби тут є що слухати.

— Твоя правда, друже: «Я слухаю “Кабс” по своєму “рах-діо”, і для мене цього досить. Коли я був дитиною, ми з батьком завжди їздили до Ріґлі». Тож я дізнався, що він із Чикаґо, і більше нічого.

Спершу Енді подумав, що клятий злодій, котрого він випадково побачив у коридорі третього поверху, це і був Поттер, але містер Джордж Відлюдник Поттер високий, як тополя, і має близько шести футів чотирьох дюймів зросту та гарне, хоча і трохи сиве волосся. Містер Один Капець — нижчий. Згорблений, як жаба. (Отруйна жаба, одразу ж з’являється в голові Енді.)

Він там, — думає Енді. — Клятий злодій у номері Поттера, можливо, порпається в шухлядах, шукаючи невеличкий таємний запас. П’ятдесят чи шістдесят доларів, скручених і загорнутих у шкарпетку, як я це зазвичай роблю. Або краде радіо Поттера. Його кляте «Рах-діо».