Ага! Думає Енді й поспішає до вікна. Глянувши, що воно зачинене, його тріумфальний вираз зникає. Він дивиться у вікно й бачить невеличкий шматок мокрого чорного металу, що опускається в туман. Ані синього халата, ані лискучої лисини, звичайно ж, немає. Чоловік, котрого він заскочив, коли той смикав за клямки, не вийшов через вікно, хіба що за допомогою якогось магічного трюка він зачинив його, коли був на пожежній драбині.

Енді повертається, якусь мить стоїть непорушно, міркуючи, а тоді опускається на коліна і заглядає під ліжко. Там він бачить сіру стару попільничку, у якій лежить нерозпечатана пачка «Пел-Мел», одноразова запальничка з написом «Кінґслендське світле пиво “Олд-Тайм”». Більше нічого, окрім клубків пилу. Він опирається рукою об покривало і готується підводиться, але переводить очі на двері стінної шафи. Вони прочинені.

— Там. — Енді дихає настільки тихо, що здається, сам не чує свого дихання.

Він підводиться і прямує до шафи. Чи підкрадався туман на котячих лапках, як стверджував Карл Сандберґ, чи ні, але Енді Рейлсбек перетинає кімнату Джорджа Поттера саме так. Його серце знову сильно б’ється, настільки сильно, що вип’ячена вена посеред його лоба починає пульсувати. Чоловік, котрого він бачив, — у шафі. Цього вимагає логіка. Інтуїція верещить. Якщо той, хто смикав за клямки, — просто старий збентежений чоловік, що потрапив до «Нельсона», заблукавши в тумані, чому він не поговорив з Енді? Чому він заховався? Тому що він, може, і старий, проте не переляканий, ось чому. Не більше збентежений, ніж сам Енді. Той, хто смикав за клямки, — клятий злодій, і він у шафі. Можливо, тримає ніж, який він дістав із кишені свого жалюгідного старого халата. Можливо, вішак, який він перетворив на зброю. Можливо, просто стоїть там у темряві з широко відкритими очима, вигнувши пальці, як гострі кігті. Енді це більше не хвилює. Його можна налякати, ще б пак — він лишень продавець-пенсіонер, а не Супермен, — але коли напруга сягає найвищої точки страху, то вона перетворюється на злість, це те ж саме, що за достатнього тиску вугілля перетворюється на діаманти. От і зараз Енді радше розлючений, ніж наляканий. Він береться пальцями за скляну клямку шафи. Натискає. Вдихає… тоді ще раз… набирається хоробрості, готується… психологічно налаштовується, його онуки сказали б… ще один вдих, на удачу, і…

Низький, лякаючий звук — чи то гарчання, чи то виття — Енді смикає двері шафи так різко, що бряжчать вішаки. Він присідає, підводить кулаки, очікуючи нападу.

— Виходь звідти, ти, клятий…