Светлый фон
Клятий злодій у номері Поттера, можливо, порпається в шухлядах, шукаючи невеличкий таємний запас. П ятдесят чи шістдесят доларів, скручених і загорнутих у шкарпетку, як я це зазвичай роблю. Або краде радіо Поттера. Його кляте «Рах-діо».

Ну, ну то й що? Ти проходив повз Поттера в коридорі, ввічливо казав йому «доброго ранку» або «доброго дня», а у відповідь отримував неввічливе бурчання. Нуль, іншими словами. Ти бачив його в «Лаккі», він сидів сам, пив пиво подалі від музичного автомата. Енді думав, що можна було б сісти поруч і взяти по келиху пива, випити разом — Ірві вже одного разу спробував, з короткої розмови têt-à-têt мало що вийшло, — але який толк з того, якщо при цьому не поточити ляси. Чому заради старого буркотуна, котрий цього навіть не оцінить, Ендрю Рейлсбек має наражати себе на ризик, адже на нього може впасти гнів отруйної жаби в халаті?

Нуль .

Ну…

Тому що це його дім, хоча і не найкращий, ось чому. Тому що коли бачиш, як якийсь клятий божевільний старий в одному капці шукає готівку або невеличке «рах-діо», то не можеш просто відвернутись і втекти. Тому що погане передчуття, яке в нього з’явилося, коли він побачив метушливого старого ельфа (погане вібро, як сказали б його онуки), було просто виявом страху. Тому що…

погане вібро

Те, що Енді Рейлсбек раптом інтуїтивно відчув, — якщо не пряме влучання, то наближене до правди. Можливо, цей тип зайшов з вулиці? Можливо, це один з типів із притулку Макстона? Притулок не надто далеко, і він знає, що час від часу старим його мешканцям перемішується все в голові й вони, блукаючи, гуляють за межами резервації. За звичайних обставин цю особу було б помічено і повернено назад ще до того, як вона дісталась би центру міста — важко не помітити на вулиці лікарняний халат і один капець, — але сьогодні ввечері впав туман і всі вулиці практично спорожніли.

Подивись на себе, — Енді лає сам себе. — Ледь не до смерті перелякався типа, котрий, мабуть, років на десять від тебе старший і в котрого арахісове масло замість мізків. Забрів сюди повз порожню стійку у тому, що Файн за нею не стоїть, немає жодного сумніву: він явно відпочиває, читаючи журнал або книжку, а зараз цей шукає свою кімнату в Макстона, смикаючи за кожну ручку дверей проклятого коридору, навіть не уявляючи, де знаходиться, як білка на автомагістралі. Поттер, мабуть, пє пиво в таверні (це принаймні схоже на правду) і залишив двері незамкненими (такого, звичайно ж, не може бути).

Подивись на себе Ледь не до смерті перелякався типа, котрий, мабуть, років на десять від тебе старший і в котрого арахісове масло замість мізків. Забрів сюди повз порожню стійку