— Ви говорите про тих, хто читає думки, — мовить Софія, неначе хоче переконатись.

— Так, — погоджується Паркус, — але телепати читають не лише думки. Віщуни. Телепортери — ті, що стрибають зі світу у світ, як Джек-Мандрівник, іншими словами, — телекінетики. Читачі думок трапляються найчастіше, а телекінетики — найрідше… до того ж вони найдорогоцінніші.

— Ти маєш на увазі для нього? — каже Джек. — Для Багряного Короля?

— Так, за останні дві сотні років аббала провів чималу частину свого часу, щоб зібрати команду рабів-телепатів. Більшість із них прийшли із Землі та Територій. Усі телекінетики приходять тільки з Землі. Ця колекція рабів — гулаг — його головне досягнення. Ми називаємо їх Руйнівниками. Вони… — Він замовкає, розмірковує. — Ви знаєте, як рухається галера?

Софі киває, а Джек не розуміє, про що говорить Паркус. Він на мить уявляє собі неймовірне — повністю обладнану кухню, що їде Трасою-66.

— Багато веслярів, — каже Софі, а тоді імітує рух веслування, від чого її груди чарівно рухаються.

Паркус киває.

— Зазвичай, раби прикуті один до одного. Вони…

Венделл раптом з-за огорожі додає свої п’ять копійок:

— Спа. Так. — Він робить паузу, супиться і пробує знову: — Спа-р-так.

— Про що він? — насупившись, запитує Паркус. — Ти знаєш, Джеку.

— Фільм під назвою «Спартак», — каже Джек, — і ви, як завжди, помиляєтесь, Венделле. Думаю, ви мали на увазі Бен-Гур.

Ображений Венделл простягає масні руки.

— Ще. М’яса.