— І Рафаель Фуркал, здається, загубив м’яч… Зачекайте, зачекайте, він знайшов? Він схопився за край? ТАК! Намацав ПІДЛОКІТНИКИ м’яча, СПИНКУ м’яча. Він підняв його, леді й джентльмени, м’яч ПІДНЯТО, і він знову на КОЛІЩАТКАХ! Фуркал сідає, він підсувається до пульта оператора. Ми бачимо тут багато крові, але бейсбол — це кривава гра. Коли вони приходять до тебе з високо піднятою планкою.

Пальцями лівої руки, з яких більшість крові вже стерто, Генрі натискає кнопку «УВІМКНУТИ» на великому магнітофоні й підсуває ближче мікрофон. Він сидить у темряві, слухаючи шипучий звук перемотування плівки з бобіни на бобіну, і відчуває дивне задоволення від того, що він тут робить те, що робив щоночі протягом тисячі ночей. Його тіло та розум повністю виснажені, це уповільнює його рухи. Ще рано здаватися. Він скоро поступиться, але спершу потрібно виконати свою роботу. Йому треба поговорити з Джеком Сойєром; розмовляючи сам з собою, він закликає всіх своїх духів-покровителів, що дають йому голос.

Джордж Ретбун: Кінець дев’ятого і господарів поля відіслали в душ, друже, але гру не ЗАКІНЧЕНО, доки останній СЛІПИЙ ЖИВИЙ!

Генрі Шейк: Я звертаюся до тебе, Джеку Сойєре, і я не хочу, щоб ти засмучувався, будь спокійним і слухай свого давнього друга Генрі Шейх, Шейк, Шейха, гаразд? До мене заходив Рибак, і коли він звідси пішов, то збирався до Макстона. Він хоче вбити Живчика, типа який є власником цього закладу. Виклич поліцію, врятуй його, якщо зможеш. Рибак живе в Макстона, ти знав? Він — старий чоловік із демоном усередині. Цей монстр хотів зупинити мене, щоб я не розповів тобі, що впізнав його голос. До того ж, він хотів збити тебе зі сліду, вирішивши, що зможе зламати тебе, вбивши мене. Не подаруй йому такого задоволення, гаразд?

Вісконсинський Щур: БО ЦЕ ВИКЛИКАЄ ОГИДУ! РИБАК ЧЕКАТИМЕ НА ТЕБЕ В ЧОРНОМУ ДОМІ, І ТИ МАЄШ БУТИ ГОТОВИМ ДО ПРИСУТНОСТІ ЦЬОГО ВИРОДКА! ВІДІРВИ ЙОМУ ЯЙЦЯ!

Різкий голос Щура переривається нападом кашлю.

Генрі Шейк важко дихає: Нашого друга Щура щойно викликали. Хлопець перехвилювався.

Джордж Ретбун: Друже, ти хочеш сказати, що…

Генрі Шейк: Заспокойся. Так, він має право на хвилювання, але Джек не хоче, щоб ми кричали на нього. Джек хоче інформації.

Джордж Ретбун: Думаю, тобі краще поквапитись і повідомити про все, що знаєш.

Генрі Шейк: Річ у тім, Джеку, що Рибак не дуже кмітливий, як і демон, який оселився в ньому і якого звати якось схоже на містер Манчін. Він теж неймовірно дурний.

Генрі Лайден відкидається на спинку крісла і якусь секунду чи дві дивиться в нікуди. Він нічого не відчуває нижче від пояса. Навколо мікрофона озерце крові, що натекла з правої руки. В обрубках пальців відчувається, як щораз уповільнюється пульс.