— Свята Марія, матір Божа, — шепоче Шнобель.

Його величезні очі, здається, зараз викотяться з орбіт.

— Як на мене, то ти добряче приховував свої таланти, — каже Дейл нерівним голосом.

З-за барної стійки чується гуркіт. Лестер Смердючий Сир Мун уперше у своєму житті знепритомнів.

— Тепер нам час іти, — каже Джек. — Шнобелю, ви з Доком будете їхати попереду. Ми їхатимемо позаду на автомобілі Дейла. Коли доберетеся до дороги і знаку з написом «В’ЇЗД ЗАБОРОНЕНО», не звертайте, просто припаркуйтеся там. Далі ми поїдемо на авто, але спершу треба змастити під носом. — Джек простягає приплюснуту пляшечку у формі Вінні-Пуха, трохи брудну в тому місці, де Лестер зазвичай стискає її. — Ми можемо навіть натерти в ніздрях. Трохи липке, та все ж краще, ніж блювати.

В очах Дейла з’являється схвалення.

— Це те ж саме, що змастити бальзамом «Вікс» перед тим, як іти на місце злочину, — каже він.

Це взагалі не те, але Джек киває. Тому що головне — віра.

— Це спрацює? — висловлюючи сумнів, запитує Док.

— Так, — відповідає Джек. — Ти відчуватимеш дискомфорт, без сумнівів, але він не буде сильним. Тоді, коли ми перейдемо… ну в інше місце. Тоді він зовсім зникне.

— Я думав, дитина в домі, — каже Шнобель.

— Мабуть, він уже не там. Дім… це всього лише червоточина, яка відкриває інший… — Джек хоче сказати світ, але він чомусь не думає, що це світ, це не те саме, що Території. — В інше місце.

По телевізору в Лілі щойно влучило близько шести куль, вона помирає, і Джеку як дитині нестерпна ця сцена, але принаймні вона падає стріляючи. Вона забирає з собою кілька виродків, враховуючи того високого, який зґвалтував її подружку, — бодай це добре. Джек сподівається, що зможе зробити те ж саме. Більше того, він сподівається, що зможе повернути Тайлера Маршалла його матері й батьку.

Поруч із телевізором стрілки годинника перестрибують з 11 : 59 на 12 : 00.

— Ходімо, хлопці, — каже Джек Сойєр. — По конях, поїхали.

Шнобель і Док сідлають своїх залізних коней. Джек і Дейл ідуть до поліцейського автомобіля капітана, тоді зупиняються, коли «Форт Експлорер» звертає на автостоянку перед «Сенд Бар», буксує по гравію і поспішає до них, залишаючи хвіст пилу.

— О Господи, — бурмоче Дейл.